Розділ «ЧАСТИНА 5. ЕКОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА»

3) знижений норм витрати сировини і матеріалів, особливо деяких дефіцитних видів сировини у виробництві хімічних волокон, хіміко-фотографічній промисловості;

4) економії матеріальних ресурсів за рахунок вихідної сировини і матеріалів, використання вторинних ресурсів.

Відходи хімічного виробництва широко застосовуються не тільки в галузі, де вони утворилися, але й в інших галузях, замінюючи при цьому дефіцитну сировину і матеріали. Наприклад, значну частину залізного купоросу, крейди, залишків содового виробництва й інших відходів хімічна промисловість передає будівельним організаціям, сільському господарству, меліорації.

Застосування 1 т пластмасових труб замість сталевих або чавунних дозволяє заощаджувати в середньому 5-6 т чорних металів, при цьому економія капітальних вкладень з урахуванням витрат на сировину, складає 1 тис грн., трудових витрят-270чол/ гол, енергетичних витрат –в сфері виробництва труб - 3тис. т.у.п.

Заощадити прокат чорних металів можна при широкому використанні в промисловості і будівництві металопластиків. Нанесення полімерних покриттів на прокат чорних металів створює захист від корозії, замінює нержавіючу сталь, кольорові метали і дорогі сплави.

Полімерні покриття не тільки захищають метал від корозії, але і надають нові цінні властивості, що збільшує термін служби виробів.

У будівництві. Капітальне будівництво використовує в якості предметів праці величезні обсяги сировини, матеріалів, палива й енергії.

Матеріалоємність в інвестиційній сфері характеризується питомим розміром використовуваних предметів праці (сировини, матеріалів, конструкцій, деталей, палива, енергії, устаткування) на натуральну одиницю суспільної споживчої вартості споруди (об’єкта будівництва як кінцевої продукції інвестиційного процесу).

З усієї маси вартості, перенесеної з предметів праці на валовий суспільний продукт, у масштабі народного господарства для капітального будівництва використовується приблизно 16% (у поточних нінах) у вигляді цементу, бетону, нерудних матеріалів, лісу, металопрокату, устаткування.

Резервом зниження матеріалоємності виробництва є застосування полегшених і більш тривких конструкцій деталей замість залізобетону і прокату чорних металів. Це дозволить знизити матеріалоємність одиниці будівельних робіт на 25-30%.

Сучасна технологія монолітного домобудівництва, впровадження нових видів опалубки й інших конструкцій багаторазового застосування дозволяє заощадити значну частину металу і бетону. У бетонних і залізобетонних конструкціях розширюється застосування легких наповнювачів, армування скловолокном, пропиленом, азбестоцементними волокнами.

Одна тонна пластмасових труб заміняє 5 т металевих, при цьому термін служби труби збільшується в 4 рази, тобто замінює 20 тонн металу.

У лісопромисловому комплексі на кожний щільний м3 деревини припадає гілок і кори: у ялини - 50-70 кг, у сосни -80-100 кг, у берези - 90-100 кг. При переробці лісосічних відходів можна одержати від 40 до 55% деревної зелені, 25-35% технологічних трісок, які можна використати в якості палива.

Деревна зелень служить цінною сировиною для одержання біологічно активних речовин: піхтової олії, вітамінного борошна, хвойного лікувального екстракту, хлорофіліну натрію, ефірних мастил і інших препаратів для сільського господарства, парфумерії і медицини.

Тирса, стружка і кора є цінною сировиною для хімічної промисловості. З них одержують деревне вугілля, каніфоль, живицю.

У підвищенні ефективності виробництва галузей, що входять до складу лісового комплексу, велике значення має збалансованість і пропорційність їхнього розвитку. Недооцінка цього чинника може призводити до надвиробництва або непотрібного накопичення матеріальних ресурсів в одному місці і штучного створення дефіциту їх в іншому.

У лісопильній промисловості економія може досягатися за рахунок застосування більш досконалих методів розпилу деревини, виробництва клеяних пиломатеріалів.

У фанерному виробництві - за рахунок зниження діаметра »олівця», підвищення якості пшону. Можна одержувати і малоформатну фанеру.

Виробництво ДВП і ДСП використовує деревні відходи лісосік, лісопиляння і деревообробки. Можна також робити плити ізоляційні, оздоблювальні, біостійкі, вогнетривкі, із термоеластичними плівками.

У меблевій промисловості економія досягається за рахунок створення більш економічних конструкцій меблів, збільшення їх міцності і довговічності; використання відходів за рахунок пресування, склеювання.