Розділ 7 ВОДНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ Й ОХОРОНИ

До поняття водні ресурси в широкому розумінні належать: води річок, озер, водосховищ, каналів, морів і океанів, підземні та ґрунтові води, вода гірських і полярних льодовиків, атмосферні води. Також до складу цього поняття входять власне водні об'єкти, тобто річки, озера, моря тощо. їх використовують для судноплавства, гідроенергетики, рибного господарства, рекреації та ін. без вилучення з них води. Теоретично водні ресурси невичерпні, оскільки вони відновлюються в процесі кругообігу. Однак споживання води збільшується такими темпами, що проблема чистої води та дефіциту водних ресурсів — одна з найактуальніших.

Одним із найважливіших глобальних питань, як відомо, є проблема тотального забруднення водного середовища. Об'єднана група експертів з наукових аспектів глобального забруднення морів запропонувала таке визначення сутності поняття "забруднення"; "Внесення людиною прямо або опосередковано речовин та енергії в морське середовище, що зумовлює такі шкідливі наслідки, як збитки живим ресурсам, небезпеку для здоров'я людей, ускладнення морської діяльності, включаючи рибальство, погіршення якості морської води та зменшення її корисних властивостей". До цього визначення належать також забруднювальні речовини з токсичними властивостями, теплове забруднення, патогенні мікроби, тверді відходи, завислі речовини, біогенні сполуки та ін. З погляду господарського використання водні об'єкти вважаються забрудненими, якщо вони частково або повністю непридатні хоча б для одного з видів водокористування.

Стосовно водного середовища джерелом забруднення є джерело, що вносить у водні об'єкти забруднювальні речовини, мікроорганізми або тепло. Забруднювальною речовиною називається речовина, дія якої спричинює порушення норми якості води. У водне середовище забруднювальні речовини можуть проникати водним, підземним та еоловим шляхами. Серед основних джерел забруднення переважають такі:

— промислові підприємства (особливо нафтовидобувної та нафтопереробної промисловостей);

— відходи водного транспорту;

— промислові та господарсько-побутові стічні води;

— сільськогосподарське виробництво*81.

*81: {Хільчевський В.К., Дубняк С.С. Основи океанології: Підручник. — К.: ВПЦ "Київ. унт", 2001. — С. 192.}

Найстійкішими забруднювачами океанічних і морських вод є нафта і нафтопродукти. Щороку у водне середовище потрапляє від 6 до 10 млн т нафти. Відомо, що 1 т нафти під час розтікання утворює на поверхні пляму площею 12 км2. В океан кожного року потрапляє така кількість нафтових вуглеводнів, яка становить 0,25 % світового видобутку нафти за рік. Найбільші втрати нафти пов'язані з її транспортуванням із районів видобутку. Значними також є втрати у процесі буріння та скидання нафти в резервуари, а також винесення в океан материкових вод, які містять нафтопродукти у відходах промисловості та судноплавства.

Найголовніші екологічні наслідки нафтового забруднення вод Світового океану полягають у:

— порушенні обміну в системі "океан — атмосфера";

— загибелі, насамперед, ікри, мальків, молодих риб;

— появі нежиттєздатних особин;

— накопиченні канцерогенів по ланцюгах живлення, отруєнні людини;

— порушенні процесу фотосинтезу, що зумовлює зниження первинної біопродукції в середньому на 10 %;

— зміні структури сукупностей організмів, зменшенні біорізноманіття.

Вирізняють хімічне, фізичне, біологічне і теплове забруднення водного середовища. Хімічне забруднення води відбувається внаслідок потрапляння у водойми зі стічними водами різних шкідливих домішок неорганічної (кислоти, мінеральні солі, луги тощо) та органічної (нафта і нафтопродукти, органічні сполуки, миючі засоби, пестициди та ін.) природи. Більшість із них отруйні для мешканців водойм; ці домішки поглинаються живими організмами і накопичуються в них. Кількість хімічних забруднювачів води постійно збільшується. Наприклад, наприкінці XX ст. було зафіксовано вже понад 960 їх різновидів. Дія забруднювачів, як правило, виявляється у наступних поколіннях організмів і полягає у появі шкідливих мутацій та генетичних порушень.

Фізичне забруднення води пов'язане зі зміною її фізичних властивостей — прозорості, вмісту суспензій та інших нерозчинних домішок, радіоактивних речовин і температури. Тверді частки різко знижують прозорість води, перешкоджають процесам фотосинтезу водних рослин, погіршують смакові якості води тощо. Особливу небезпеку для всього живого становлять радіоактивні речовини. До фізичних показників якості води належать: температура, запах, смак, каламутність, забарвлення, електропровідність.

За допомогою біологічних показників визначають наявність водних організмів, які перебувають на поверхні води (планктон), у її товщі (нектон) або розселяються на підводних частинах схилів, дні водойм і поверхні підводних предметів (бентос). Звичайно, що вимоги до якості води відрізняються залежно від характеру цільового призначення джерел водопостачання.

Важкі метали (ртуть, свинець, кадмій, цинк, мідь та ін.) належать до поширених і токсичних забруднювальних речовин, їх застосовують у різних промислових виробництвах, тому в промислових стічних водах, незважаючи на очисні заходи, містяться сполуки важких металів. Певна кількість цих сполук потрапляє в океан з атмосфери. Наприклад, майже половина річного виробництва ртуті різними шляхами потрапляє в океан (9—10 тис. т), із них близько 3 тис. т — через атмосферу. Хлоровані вуглеводні та фосфорорганічні сполуки становлять велику групу штучно створених речовин, що застосовуються у промисловості й сільському господарстві з метою боротьби із шкідниками рослин і тварин. Детергенти — синтетичні поверхнево-активні речовини — входять до складу різноманітних засобів для миття, широко використовуються у промисловості та побуті та є обов'язковою складовою стічних вод, які потрапляють у водне середовище*82. Майже всі забруднювальні речовини токсичні, вони можуть концентруватися в організмах із підвищенням трофічного рівня в морських екосистемах.