O.B. болем; біллем біллю2; біллю3
Від дотримання граматичних норм, які регулюють творення морфологічних форм, залежить смислова точність будь-якого тексту, зокрема наукового чи офіційно-ділового. Тому слід бути надзвичайно уважним, коли йдеться про вибір граматичної 4юрми, особливо близькозвучних слів.
Не менш складними є випадки омонімії граматичної форми, тобто коли в називному відмінку однини іменник однією формою виражає значення не одного роду, але подальша словозміна залежить від родової ознаки. Наприклад, слово фальш "підробка, обман; нещирість; неточність" як іменник спільного чоловічого та жіночого роду входить до різних типів словозміни - другої та третьої відміни.
- іменники середнього роду мають формалізовані родові показники - закінчення -о, -е, -я (друга відміна), -а (-я) у називному відмінку та суфіксами -am- (-ят-), -єн- у непрямих відмінках (четверта відміна), напр.: вікно, поле, обличчя, коліща, горня, ім 'я. Усі незмінні іменники іншомовного походження, які є назвами неістот, за незначним винятком, є середнього роду, напр.: евро, обліго, сальдо, бюро, метро. Винятки становлять ті, в яких під впливом українських відповідників- родових назв, змінився граматичний рід, напр.: пенальті (удар), торнадо (вітер), сулугуні (сир) - чоловічий рід; авеню (вулиця), гінді (мова), кольрабі (капуста) - жіночий рід.
Особливістю іменників цієї групи є можливість виникнення дисгармонії між родовою належністю твірної основи та потенційними родовими характеристиками похідних іменників, які запрограмовані флексією як іменники середнього роду, а насправді в них паралельно функціонують два роди - середній та чоловічий, середній та жіночий, напр.: морозище, ставище, пташище, ручище, бородище. Вживання таких слів у діловій мові, звичайно, обмежене. У художньому стилі вони є засобом емоційного впливу на читача, напр.:
Бо хто ми, бо що ми без рідних могил?
Пташище безкриле, ставище безводе (Б. Стельмах).
Про рід невідмінюваних власних назв та абревіатур варто сказати окремо. Специфіка родових ознак примушує звернутися до роду тих слів, які його визначають:
а) рід незмінних власних назв визначає рід загальної (родової) назви, напр.:
чоловічий рід - Капрі (острів); жіночий рід-Калахарі (пустиня); середній рід - Сочі (місто).
б) рід незмінних абревіатур визначає рід стрижневого слова, напр.: чоловічий рід - НРУ (Народний рух України);
жіночий рід - У ПА (Українська Повстанська армія);
середній рід - ВАТ (Відкрите акціонерне товариство).
Число іменників - словозмінна категорія іменника, в основі якої лежить поняття розчленованої кількості.
Більшість іменників позначають предмети, які піддаються лічбі. Формально семантика "рахованості" виявляється в існуванні співвідносних форм однини і множини іменників, які мають те саме лексичне значення, напр.: банк - банки, стіл - столи, студент - студенти.
Формальні показники числа деяких словоформ не збігаються з реальним кількісним виявом предметів:
• іменники у формі однини позначають не один предмет, а узагальнену множинність предметів, пор.: Студент зобов'язаний вчитися. - Студент Ковалюк добре вчиться; Людину пізнають у праці. -Я знаю цю людину;
• іменники у формі множини реально можуть виражати значення одиничності, напр.: Чого тебе тільки по тих університетах вчать!
Отже, під впливом контексту зміст форм однини і множини може змінюватися, переосмислюватися. На жаль, не встановлено типів контекстів, у яких відбувається така зміна. Можна говорити лише про значення визначеності/невизначеності граматичної форми числа: однина позначає невизначену узагальнену множинність предметів, сукупність безликих одиниць, а форми множини допускають вживання лексеми ,#кийсь", що свідчить про відсутність реальної множини.
Ідея рахунку, відображена у формах числа, властива не всім іменникам. У цьому разі число, як і рід у назвах неістот, не виражає жодних об'єктивних властивостей предметів, а характеризує словоформи лише граматично. Конкретизувати значення реальної кількості, якщо це потрібно, допомагають числівники, напр.: студент - двоє студентів, два студенти, п 'ять студентів; одні двері - двоє дверей. Значення означеності найбільшою мірою спрямоване на форму множини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська мова професійного спілкування» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4 МОРФОЛОГІЧНІ НОРМИ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ“ на сторінці 4. Приємного читання.
