Науково-популярний підстиль має на меті зацікавити науковою інформацією широке коло читачів, незалежно від їхнього рівня фахової підготовки. Основні завдання та функції мови науково-популярного підстилю полягають у тому, щоб не просто подати нову наукову інформацію, обґрунтувати її істинність (це функція власне наукового підстилю), а ознайомити з основами наук у формі, яка б сприяла засвоєнню інформації як передумови дальшої пізнавальної діяльності у відповідній галузі (це функція науково-навчального підстилю), і, передусім, привернути увагу нефахівця до актуальних проблем тієї чи іншої науки.
Привернення уваги читача передбачає, що автор має викласти нові наукові дані у доступній, зрозумілій, цікавій формі. Цьому мають бути підпорядковані організація викладу, добір мовних засобів (менш строгих і одноманітних, ніж у власне науковому підстилі). Вся увага автора повинна спрямовуватися на те, щоб подати матеріал зрозуміло, тому виклад будують, зазвичай, від простого до складного, від добре відомого до нового.
Для науково-популярного підстилю властиві такі ознаки:
• 1. Інформація подається вибірково, не в повному обсязі, без аргументації.
• 2. Наводяться лише факти, положення, які непідготовлений читач (слухач) сприйматиме як істинні.
• 3. Якщо читач уже має певну підготовку, то науковість викладу має переважати над популярністю.
• 4. Образність, емоційність тексту (використання епітетів, метафор, образних перифраз).
Іноді наукові тексти створюються поетами, письменниками, філософами, людьми з великою ерудицією, багатим інтелектом, мисленням. З античності бере свої витоки традиція віршованих наукових праць, автори яких, надаючи їм поетичної форми, прагнули передусім, щоб головні наукові положення запам'ятовувалися краще завдяки ритмічному та римованому викладові.
К. Чуковський зазначав, що жодне наукове відкриття не могла б здійснити людина зі збідненим образним мисленням1. При абстрактному мисленні оперують чуттєвими (сенсорними) образами, роль яких у мисленні залежить від об'єкта мислення, його індивідуальних особливостей. Логічне й образне мислення беруть участь у формуванні наукової думки, тобто причини появи образності лежать у самому характері наукового мислення. Специфіка образності в науковому стилі полягає в апелюванні до інтелекту читача, а потім уже - до його фантазії.
Автори науково-популярних текстів, описуючи сутність складних абстрактних явищ, часто звертаються до аналогій (порівнянь), які допомагають читачеві краще зрозуміти, сформувати цілісну картину уявлення про нього. Саме тому в науковій термінології є велика кількість термінів-метафор, утворених на основі зіставлення (порівняння): черв'ячна передача, гвинтовий зуб, ялинковий лабіринт, гітарний механізм; книжка (частина шлунка парнокопитних), міст (ділянка головного мозку) тощо. Зокрема, науковці зазначають, що найчастіше до порівнянь удаються автори підручників з біології.
У ролі популярних тлумачень виступають образні перифрази, наприклад: Будь-якій точці на кресленні можна дати
"ім'я"; Ліс - це гігантська "фабрика" чистого, активного, лікувального повітря; Слова - це своєрідні "цеглинки", з яких будується текст. Емоційно забарвленні замінники термінів "ім'я", "фабрика", "цеглинки" - подано в лапках - цим підкреслюється їхня незвичність, метафоричність. Широко представлені й такі елементи художнього мовлення, як епітети.
Розглянемо зразки текстів різних підстилів, ключовим для яких є слово "мова".
Власне науковий підстиль
Відродження традицій народно? медицини особливо є актуальним для України. Викладання в більшості медичних закладів велося російською мовою, наукова медична література здебільшого була російськомовною. Лише українська народна медицина та її термінологія існували з прадавніх часів і продовжують розвиватися й нині.
Українське медичне назовництво, яке існувало спочатку в усній, а потім - писемній формах, має давню історію. На думку багатьох науковців, українське термінотворення бере свій початок у витоках української писемності, зокрема в пам'ятках XI ст., в "Ізборнику Святослава" (1073 та 1076 рр.), а згодом у "Руській правді" зафіксовано вислови, які можна назвати термінами.
Процес медичного назовництва, а згодом і термінотворення, ґрунтувався на лексико-семантичній основі української мови і відтворював складний комплекс питань народної медицини в усіх її структурних елементах, їхнє походження й розвиток, народне розуміння про анатомію й фізіологію людини, народне розуміння етіології захворювань, погляди на народних лікарів, методи діагностики Й профілактики, санітарно-гігієнічні норми й самі лікувальні засоби, що вирізняються надзвичайним багатством та різноманітністю, поєднуючи раціональні позитивні елементи з діями лікувальної магії (3 журналу).
Науково-навчальний підстиль
Користуючись мовою у своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на практичному занятті відрізняється від виступу на зборах. Коли студент пише твір, він старанніше добирає слова й будує речення, ніж тоді, коли пише приватного листа. Залежно від змісту й мети висловлювання, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбуваються певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації співвідносних варіантів форм, слів, словосполучень, конструкцій речень тощо. Отже, художній твір, наукова стаття, наказ керівника установи, протокол, написані однією мовою, відрізняються набором мовних засобів, специфічними особливостями у мовному оформленні. Таке розрізнення називається стилістичною диференціацією мови (С.В. Шевчук "Ділове мовлення. Модульний курс").
Науково-популярний підстиль
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська мова за професійним спрямуванням» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Науковий стиль фахового мовлення“ на сторінці 4. Приємного читання.
