• 10.1. Культура мови та мовлення. Мовний етикет.
• 10.2. Лекція, Майстерність лектора.
• 10.3. Бесіда. Нарада. Дискусія,
• 10.4. Телефонна розмова,
• 10.5. Мистецтво публічного виступу, Доповідь.
• 10.6. Візитна картка та її використання.
Культура мови та мовлення. Мовний етикет
Люди спілкуються між собою за допомогою мови, обмін думками, життєвим досвідом здійснюється у процесі мовлення (табл. 10.1). Мовлення - це сукупність мовленнєвих дій, мета яких випливає із загальної мети спілкування. Основу мовлення становить мовленнєва діяльність, яка можлива тільки у суспільстві й зумовлена його потребами. Виявом мовлення е різноманітні акти в усній (звуковій) і писемній реалізації. Звуковою реалізацією мовлення є спілкування.
Спілкування - це обмін інформацією, передача її однією людиною іншій. Формами спілкування є монолог, діалог та полілог. Отже, обов'язковим учасником спілкування, крім мовця, є реальний або уявний слухач.
У процесі спілкування мовлення поділяється на відрізки, які мають певну протяжність і членуються на самостійні частини. Найменшою вимовною одиницею є фраза - відрізок мовлення, що характеризується смисловою завершеністю, синтаксично-фонетичною цілісністю й інтонаційною оформленістю, обмежений двома досить тривалими паузами. Фраза є фонетичною одиницею, тому її не можна ототожнювати з реченням - синтаксичною (граматичною) одиницею.
Таблиця 10.1. Співвідношення усного й писемного мовлення
| Усне мовлення | Писемне мовлення |
| 1 | 2 |
| Усне слово - це слово живе, виразне, іноді спонтанне. В усному мовленні не завжди є час для добору найбільш точного варіанта, сказаного вже не виправити | У писемному мовленні завжди попередньо обдумується кожне слово, кожна фраза. Написаний текст можна перечитати, виправити |
| Це мовлення, розраховане на сприйняття слухом | Писемне мовлення - це графічне мовлення, розраховане на зорове сприйняття |
Закінчення табл. 10.1
| 1 | 2 |
| Усне мовлення має більший арсенал засобів передачі думок і почуттів | У писемному мовленні зрозумілості й виразності правильно дібраних мовних елементів сприяють характерні для цієї форми мовлення додаткові засоби |
| В усному мовленні порядок слів відіграє важливу роль (допомагає чітко побудувати речення, логічно висловити думки) | Важливу роль у писемному мовленні відіграє порядок слів (уживається для логічного розвитку думки від відомого до нового і для чіткої побудови речення) |
| В усному мовленні добір засобів повинен відповідати вимогам стилю | У писемному мовленні добір засобів повинен відповідати не лише літературній нормі, а й вимогам стилю, до якого належить текст |
| Слово в усному мовленні майже завжди супроводжується інтонацією, мімікою, жестами. Вони є засобами усного мовлення | Важливим засобом для написаного є розділові знаки, без яких інколи правильно зрозуміти написане неможливо |
| В усному мовленні вживаються здебільшого неповні речення | Характерною ознакою писемного мовлення є повні та закінчені речення, розміщені у логічній послідовності |
| В усному мовленні використовуються частіше прості речення | У писемному мовленні більшість речень - складні. Прості ж речення, як правило, поширені й ускладнені |
| Усне мовлення розраховане на слухача, якого бачить оратор | Писемне мовлення розраховане на читача (слухача) |
| Порядок слів у реченні вільний, ] трапляються повторення окремих слів, словосполучень, ] частин речень, неповні речення, вставні слова тощо | Порядок слів часто прямий, утворення слів автори намагаються уникати |
Речення й фраза не завжди збігаються: речення може складатися і з кількох фраз, наприклад:
Слід мати на увазі, що за 10 хвилин людина може прочитати матеріал,розміщений на 4 сторінках машинописного тексту, тому обсяг доповіді зазвичай менший від обсягу статті;
Змінна ціна застосовується у контрактах із подовженим строком дії, коли економічні умови виробництва товару можуть істотно змінюватись.
Результатом процесу говоріння є текст. Текст - сукупність речень (кількох чи багатьох), послідовно об'єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Він є засобом відтворення зв'язного мовлення, тобто висловлювання, частини якого пов'язані між собою однією темою, основною думкою і структурою.
В усному спілкуванні професійного спрямування - як наукового, так і ділового змісту - наявні свої види та жанри, які розрізняються за змістом виголошуваного матеріалу та формою його подання (табл. 10.2).
Таблиця 10.2. Жанри й види усного професійного спілкування
| № з/п | Назва | Визначення |
| 1 | 2 | 3 |
| 1 | Доповідь | Публічне повідомлення на певну тему. Воно порушує нові проблеми, які ще потребують вирішення, має характер гострої злободенності. Головні складники: вступна частина; основна частина; висновок |
| 2 | Лекція | Вид публічного виступу, під час якого лектор, взаємодіючи з аудиторією, розкриває систему уявлень про те чи інше явище, допомагає слухачам осмислити проблему Й дійти певного висновку, спонукаючи їх до цілеспрямованої практичної діяльності |
| 3 | Бесіда | Розмова двох або більше осіб із метою отримання інформації, вирішення важливих проблем. Головні складники: визначення місця й часу |
Закінчення табл. 10.2
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська мова за професійним спрямуванням» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 10. Культура усного професійного спілкування“ на сторінці 1. Приємного читання.
