Розділ 2. Науковий стиль фахового мовлення

Українська мова за професійним спрямуванням

У тексті обов'язково мають бути: зміст знання (функціонує вже як семантика тексту) і саме знання (поступово досягає статусу наукової інформації). Знання може бути науковою інформацією лише в системі суспільної наукової комунікації. Спілкуючись, науковці мають змогу уточнити зміст понять, а іноді - під час обговорення - виникає нове знання.

Найповніше наукове знання про предмет, його ознаки та властивості виявляється в жанрах власне наукового підстилю (монографія, стаття, дисертація). Близькими до наукових монографій є підручники та посібники для вищих навчальних закладів. Вони відрізняються наявністю визначень, чіткістю побудови й викладу. У статтях найчастіше подають розгляд одного з аспектів, пов'язаного із тим чи іншим науковим поняттям, з тією чи іншою проблемою.

Отже, усі типи наукових текстів - доповідь, дискусія, монографія, підручник, стаття - різною мірою демонструють наукове знання, його семантику.

Досягши досить високого рівня розвитку інформації, наукове знання знаходить нові канали комунікативних зв'язків у вигляді різних скомпресованих (вторинних) текстів. Такими текстами є словники, енциклопедії, класифікатори, рубрйка-тори, стандарти на термінологію, нормативні довідники, реферати, анотації, науково-популярні лекції, бесіди, інтерв'ю, реклама. Усі ці типи текстів:

• а) передають наукове знання вже у скомпресованому вигляді;

• б) прагнуть зосередити увагу на найголовнішому.

Тому такі жанри наукового стилю, як енциклопедія, галузевий, тлумачний, термінологічний словники відрізняються, як правило, великою глибиною відображення інформації.

Зауважимо, що структура тексту формує й кристалізує наукове знання. Що стрункіша типова архітектоніка тексту, то суворіші мова опису понять, уживання термінів. Одночасно на мову науки в усіх типах текстів впливає й мовна норма. Загальновизнано, що саме норма є тим фільтром, який відокремлює те, як можна сказати, від того, як не можна сказати.

Зміст сучасного наукового знання в цілому єдиний для фахівців з різних країн. Тому справедливо вважають, що наука як знання неподільна між державами й народами. Так, наприклад, системи уявлень про види тварин і рослин у біології, про прилади та апарати в техніці, про хвороби в медицині в основі своїй єдині для всіх фахівців у тій чи іншій галузі, яка використовує англійську, російську, німецьку чи французьку мови.

Але якщо зміст наукового чи науково-технічного знань про предмет єдиний у фахівців з різних країн, то модель логіко-понятійної системи цього знання може бути представлена:

• а) штучною мовою, яка має інтернаціональний характер (грецькі та латинські запозичення в біології, медицині; символи в хімії, математиці, фізиці);

• б) національною мовою.

Велике значення у зближенні наукового знання з системою мови має вираження знання у терміносистемах окремих наук та національних мов. На етапі їх моделювання наукове знання асимілюється до системи тієї чи іншої конкретної природної мови. Терміни (слова та словосполучення) творять лексико-семантичне поле, вибудовуються в лексико-семантичні парадигми.

Історія науки, стан розроблення тієї чи іншої проблеми не лише формують наукове знання, а й спрямовують і багато в чому визначають характер авторського викладу, структуру тексту. Постаті вчених-попередників незримо наявні в кожній серйозній науковій праці.

У самому тексті зазначені моменти висвітлюються:

• o в огляді літератури;

• o системі посилань та виносок;

• o коментарях і примітках.

У монографіях огляд літератури може охоплювати цілий розділ чи бути розсіяним окремими розділами. У дисертаціях із певних дисциплін (передусім технічних) такий огляд обов'язковий. У висновках науковець співвідносить отримані нові наукові результати з досягненнями попередників. Обов'язковими є вказівки на новизну, положення, які захищаються, ідеї дослідження. Ці частини книг, дисертацій, статей перенасичені прізвищами учених, географічними назвами, найменуваннями праць, датами.

Особливість наукового стилю - часте вживання термінів, спеціальної лексики, складних речень. Хоча, безперечно, не слід забувати й про лексичне багатство мови, її виражальні можливості й намагатися писати не лише змістовно, а й цікаво.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська мова за професійним спрямуванням» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Науковий стиль фахового мовлення“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. Українська літературна мова, її норми та стилі

  • Норми та стилі української літературної мови

  • Мова і професія

  • Розділ 2. Науковий стиль фахового мовлення
  • Композиція наукової роботи

  • Мовні засоби наукового стилю

  • Найтиповіші наукові тексти

  • Тези. Конспект

  • Відгук. Рецензія

  • Курсова та дипломна роботи

  • Стаття

  • Реферат. Автореферат дисертації

  • Загальні відомості про дисертаційне дослідження

  • Розділ 3. Документ - основна одиниця офіційно-ділового стилю

  • Поняття документа

  • Структурні елементи документа. Правила оформлення тексту

  • Вимоги до мови ділових паперів

  • Розділ 4. Використання персонального комп'ютера в оформленні та обробленні документів

  • Програмне забезпечення ПК

  • Операційні системи IBM-сумісних ПК

  • Користувацький інтерфейс операційної системи Windows

  • Текстовий редактор Microsoft Word

  • Вікна документів

  • Оброблення документів

  • Розділ 5. Документи щодо особового складу

  • Автобіографія

  • Контракт. Трудова угода

  • Резюме

  • Розділ 6. Довідково-інформаційні документи

  • Види листів та їхні особливості

  • Написання листа за допомогою текстового редактора Word

  • Довідка

  • План

  • Оголошення. Запрошення. Посвідчення про відрядження

  • Розділ 7. Документи колегіальних органів

  • Витяг з протоколу

  • Розділ 8. Обліково-фінансові документи

  • Розписка

  • Список. Перелік. Таблиця

  • Розділ 9. Документи з господарсько-договірної діяльності

  • Розділ 10. Культура усного професійного спілкування

  • Лекція. Майстерність лектора

  • Бесіда. Нарада. Дискусія

  • Телефонна розмова

  • Мистецтво публічного виступу. Доповідь

  • Візитна картка та її використання