Словник мови творів О. Пушкіна містить 21 тис. слів, мови Т. Шевченка та М. Гоголя - майже 10 тис, Сервантеса - близько 17 тис, Шекспіра - 12 тис.
Лексичний склад тієї чи іншої мови відображають словники. Словник української мови в 11 томах зафіксував 137 тис. слів (видання 1970-1980 рр.).
До того ж, багатство мови визначається й смисловим насиченням слова, що створюється правильним і доречним застосуванням в усному мовленні синонімів, омонімів, паронімів, багатозначних слів. Емоційне забарвлення текст отримує завдяки використанню різних суфіксів, фразеологізмів, прислів'їв та приказок. А значно збіднюють мову, роблять її невиразною штампи та канцеляризми (з якого питання? замість чому?; спрямувати увагу на виконання завдань замість старанно виконувати завдання). Подібні вислови доречні в офіційно-діловому спілкуванні, де в певних ситуаціях виникає необхідність їх вживання.
Чистота мови - відсутність зайвих слів, слів-паразитів (так би мовити, значить, значиться, бачите, власне, власне кажучи), пауз вагання (е-е.." гм..., той..., ну...) тощо.
Точність як ознака культури мови визначається вмінням чітко й ясно мислити, знанням предмета мови й законів літературної мови. Точність мови найчастіше пов'язується з точністю слововживання, правильним використанням багатозначних слів, синонімів, омонімів, антонімів, паронімів.
Усна мова має багато різновидів: обласні діалекти, розмовна мова міста, різні жаргони - соціальні, професійні, вікові" зокрема так званий молодіжний жаргон, - а також суржик та сленг.
Традиційно усталена регламентованість ділового спілкування вимагає уважного ставлення мовця до використання мовних засобів. У діловому спілкуванні не дозволяється вживати лайливі слова та нецензурні вислови, просторіччя. Небажаним є використання жаргонізмів (ксива замість посвідчення), діалектизмів (файно замість добре), професіоналізмів (органіка замість органічна хімія), не слід зловживати термінами та іншомовними словами.
Головні правила використання запозичених слів в усному мовленні:
• o заміняти, за можливості, у тексті іншомовні слова українськими відповідниками;
• o вживати запозичені слова у зафіксованому в словниках значенні;
• o не використовувати в одному тексті іншомовне слово та його український відповідник, краще надати перевагу українському;
• o використовувати лише ті слова й термін, значення яких можете пояснити.
Під мовним етикетом розуміють розроблені суспільством правила поведінки, систему стійких мовних засобів спілкування, зовнішній вияв відносин між людьми та культури особистості.
Наше життя неможливе без знання мовного етикету. Людина послуговується ним щодня: ми кілька разів можемо звертатися один до одного, вітатися, прощатися, дякувати, давати пораду, вибачатися, когось рекомендувати... При цьому ми користуємося усталеними фразами чи окремими словами - формулами мовного етикету, які для носіїв мови не створюють проблем із розумінням. Це й є наш мовний етикет у дії.
Етикет українців утілений у системі мовних знаків, символів, словесних форм (вербальні засоби спілкування), жестів, міміки, пози, зовнішності (невербальні засоби спілкування) увібрав найдавніші звичаї та традиції. Скажімо, на мовному рівні етнопсихологічні ознаки українців, зокрема доброзичливість, шанобливе ставлення до співрозмовників і почуття власної гідності, виявляються в тому, що в центрі багатьох висловів, поширених в українському мовному етикеті є слова з коренями добр-, ласк-, здоров-; "молекулами доброти й ніжності"1 називають своєрідні пестливі форми звертань; характерна пошанна множина ("Просили батько, просили мати..." - з мови весільних обрядів), клична форма (батьку, мамо, брате, друже).
Перше враження про людину складається з того, наскільки щиро й привітно вона вітається, а поганий настрій може викликати зустрічну неприязнь. Також загальна й мовна культура людини виявляється у вмінні обрати доречну форму привітання чи прощання.
Вибір привітальної фрази залежить від часу зустрічі. Вранці доцільно буде сказати: Добрий ранок! або Доброго ранку/ З добрим ранком вас/ Доброго ранку, колего!; удень - Добрий день! або Доброго дня/ Добридень!; увечері -Добрий вечір! Вечір добрий! Добривечір/
Будь-яка зустріч закінчується прощанням, для якого теж залежно від часу потрібно дібрати вислови: До побачення! Бувайте здорові! Ходіть здорові! Прощавайте! На все добре! Усього найкращого! Щасливої дороги! До зустрічі! До завтра! До наступної зустрічі! Добраніч! На добраніч!
Подяку краще висловити продуманим, спеціально дібраним відповідно до ситуації словом: Дякую! Спасибі! Сердечно Вам дякую! Щиро Вам дякую! Прийміть мою найщирішу вдяч ність! Дозвольте висловити Вам подяку! Дуже вдячний за Вашу турботу!
Є вибір і серед форм висловлення прохання: Будь ласка! Будьте ласкаві! Коли Ваша ласка! Прошу Вас! Чи не могли б Ви... Якщо можете... Якщо Вам не важко...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Українська мова за професійним спрямуванням» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 10. Культура усного професійного спілкування“ на сторінці 3. Приємного читання.
