Розділ «Тема 8. Організація захисту тa документування доступу до інформації»

План викладу

8.1. Обмеження доступу до інформації.

8.2. Організація доступу до таємної інформації.

8.3. Захист службової інформації.

8.4. Основні напрями захисту електронної інформації.

8.1. Обмеження доступу до інформації

8.2. Організація доступу до таємної інформації

Громадянам України, які за умовами своєї службової, виробничої, наукової або науково-дослідної діяльності або навчання мають потребу у використанні таємної інформації надається особливий допуск.

Залежно від ступеня таємності інформації встановлюються наступні форми допуску до державної таємниці:

форма І - для роботи із секретною інформацією, що має ступені таємності "особливої важливості", "цілком таємно" і "таємно" на термін від 1 до 5 років;

форма 2 - для роботи із секретною інформацією, що має ступені таємності "цілком таємно" і "таємно" на термін від 2 до 10 років;

форма З - для роботи із секретною інформацією, що має ступінь таємності "таємно" на термін від 3 до 15 років.

Громадянин, якому був наданий Допуск до державної таємниці в порядку, установленому законодавством, і який реально був ознайомлений із нею, може бути обмежений, у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречення відповідної інформації, але не більше ніж на п'ять років із часу припинення діяльності, пов'язаною з державною таємницею. На такого громадянина також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності.

Громадянин, що постійно працює з відомостями, які становлять державну таємницю, повинен одержувати компенсацію за роботу в умовах режимних обмежень (10-20 %).

Відмова в допуску до державної таємниці можлива випадках, передбачених ст. 23 Закону України "Про державну таємницю": 1) контакти з іноземцями або оформлення виїзду за кордон; 2) відмова громадянина взяти на себе письмове зобов'язання по збереженню державної таємниці; 3) наявність у громадянина судимості; 4) наявність у громадянина психічних захворювань; 5) повідомлення громадянином при оформленні допуску недостовірних відомостей про себе; 6) невиконання громадянином обов'язків по збереженню державної таємниці, що йому довірена або довірялася раніше.

Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації й її матеріальних носіїв приймають у формі наказу або письмового розпорядження керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, у яких виконуються роботи, пов'язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації.

Прийняттю відповідного рішення передує попередня перевірка кандидатів у PCO, направлення запиту до СБУ, яка у місячний строк від дня одержання запиту на допуск до державної таємниці має таке рішення погодити. Кандидат на допуск до державної таємниці повинен заповнити анкету за особливою формою, підписати зобов'язання про неразголошення державної таємниці. На нього заводиться окремий листок із обліку кадрів, який зберігається у картотеці PCO разом із зобов'язанням.

Переоформлення допуску здійснюється за процедурою одержання доступу, про що робиться запис у обліковій картці.

8.3. Захист службової інформації