Розділ «3.2. Лексико-семантичні категорії»

Наведені пари слів мають протилежні значення, що об'єднуються спільним родовим значенням: для день і ніч - "час", для жар і холод - "температура", для радість і горе - "почуття", для важкий і легкий - "вага", для мало і багато - "кількість", для падати й підніматися - "вертикальне положення".

В антонімічні відношення вступають лише ті слова, які можуть означати ступінь ознаки (наприклад, від тихий і голосний можна утворити форми тихіший, голосніший, найтихіший, найголосніший), протилежно спрямовані дії (входити - виходити) і точки простору та часу (верх - низ, рано - пізно, літо - зима).

Розрізняють чотири групи антонімів: контрарні, комплементарні, контрадикторні та векторні.

Контрарні антоніми (від лат. contrarius "протилежний") виражають якісну протиставленість і утворюють граду-альні опозиції. Між ними є проміжний член (хоч би один). Наприклад:

молодий (чоловік) - нестарий - середніх літ - літній - старий;

важкий (урок) - нелегкий - середньої трудності - неважкий - легкий;

нижній (поверх) - середній - верхній.

Комплементарні антоніми (від лат. complementum "доповнення") доповнюють один одного до родового і є граничними за своїм характером. У них нема середнього (проміжного) члена. Заперечення одного з них дає значення іншого: істинний - хибний (не+істинний=хибний), живий - мертвий (не+живий-мертвий).

Контрадикторні антоніми (від лат. contradictorius "суперечливий"): один із членів утворюється за допомогою префікса не- і не має точної визначеності: молодий - немолодий (середніх літ, літній, старий), дорогий - недорогий (дешевий, не дуже дешевий тощо).

Векторні антоніми (від лат. vector "той, що несе") виражають протилежну спрямованість дій, ознак, властивостей: в'їжджати - виїжджати, збирати - розбирати, піднімати - опускати, засвітити - загасити.

Антоніми бувають різнокореневими (любов - ненависть, гарний - поганий, швидко - повільно) й однокореневими (прихід - відхід, культурний - некультурний, революційний - контрреволюційний).

Елементарною одиницею антонімічного протиставлення, як і в синонімії, є значення слова, через що одне й те саме багатозначне слово може належати до різних антонімічних пар і рядів:

вільний (селянин) - безвільний, панський, кріпак;

вільний (черевик) - тісний, вузький;

вільна (розмова) - вимушена, офіційна;

вільна (держава) - залежна, поневолена;

вільна (аудиторія) - зайнята;

повна (дитина) - худа;

повна (бочка) - порожня тощо.

Крім міжслівної, існує ще внутрішньослівна антонімія, за якої одне слово поєднує в собі протилежні значення. Наприклад, укр. позичати має значення "давати в борг" і "брати в борг" (nop.: у російській мові цим значенням відповідають різні слова - одалживать і занимать), слово напевно поєднує значення "можливо" і "безперечно, точно", слово безцінний має значення "дуже цінний" і "нічого не вартий"; рос. просмотреть означає "ознайомитися з чим-небудь, швидко прочитуючи" і "дивлячись, не помітити, пропустити", а задуть - "запалити" (задуть домну) і "загасити" (задуть свечу) тощо. Поляризація значень у межах одного й того ж слова називається енантіосемією (від гр. enantios "протилежний" і опута "ім'я, ознака").