Розділ «3.9. Токсикологічна оцінка технологічних процесів»

Найбільш шкідливо впливають оксиди марганцю і фтористі сполуки, їх вміст у порівнянні з оксидами заліза є звичайно невеликим, однак унаслідок своєї токсичності вони мають вирішальне значення при виборі типу електродів і покриттів. Необхідно застосовувати електроди з найменшим вмістом марганцевих і фтористих сполук.

При всіх видах зварювання утворюється озон і оксиди азоту (головним чином, оксид азоту, а в окремих випадках і діоксид азоту). При неповному згорянні вуглецю, що міститься в металі, утворюється оксид вуглецю, У зоні дуги оксид вуглецю з'являється за рахунок дисоціації вуглекислого газу, що використовується як захисний газ. Озон, оксид азоту й оксид вуглецю мають високу токсичність.

Пил, що утворюється при зварюванні, є високодисперсним, кількість часток діаметром менше 1 мкм становить 98-99%. Тривалий вплив зварювального аерозолю може стати причиною захворювання електрозварників на пневмоконіози.

Концентрація аерозолю в зоні дихання зварника становить 5,1—12,2 мг/м3. Концентрація оксидів марганцю в зоні дихання робітників, що обслуговують автомати, коливається від 0,11 до 0,7 мг/м3.

При зварюванні вольфрамовим електродом, що не плавиться у середовищі аргону, основними шкідливими чинниками є озон, а також тепловий вплив відкритої дуги. Виділення при цьому електрозварювального аерозолю й оксидів марганцю незначне.

Найбільш несприятливі санітарно-гігієнічні умови мають місце при напилюванні та різанні металів електродуговим способом і з використанням плазмового струменя. Ці процеси супроводжуються сильною загазованістю і запиленням повітряного середовища, що у багато разів перевищують гранично допустимі значення. Токсичність шкідливих речовин залежить від оброблюваних матеріалів. При плазмовому напилюванні та різанні металів шкідливими факторами є пил, гази, теплове й ультрафіолетове випромінювання.

Гальванічні цехи. Технологічні процеси гальванічних цехів є джерелами виділення в повітря робочої зони токсичних речовин.

Поверхні багатьох виробів машинобудівної промисловості для захисту від корозії, забезпечення міцності та з декоративною метою покривають іншими металами (нікелем, міддю, цинком, хромом, кадмієм, оловом, сріблом, золотом тощо). Одним із найбільш поширених способів металопокриття є гальваностегія. Суть цього способу полягає в осадженні на поверхні металовиробу тонкого шару захисного металу з розчину електроліту шляхом пропускання постійного електричного струму. Цей процес проводиться в спеціальних гальванічних ваннах, заповнених водяними розчинами кислих солей (сірчанокислий нікель, сірчанокисла мідь, сірчанокислий цинк) або лужних комплексних солей (ціаністих сполук цинку, міді, кадмію, алюмінію, срібла).

- У ванну вміщують виріб, який підлягає обробці (покриванню) і який служить катодом, другим електродом (анодом) є вугільний чи металевий стрижень. У результаті дисоціації електроліту відбувається відкладення іонів металу на виробі (катоді). При цьому з поверхні рідини виділяються пухирці газу (водню, кисню та ін.), що несуть із собою електроліт у вигляді туману.

Поверхню деталей перед нанесенням покриття піддають механічній, хімічній чи хіміко-механічній обробці. До механічної обробки належать шліфування і полірування, очищення за допомогою ультразвуку; хімічна обробка полягає в травленні та знежиренні за допомогою сильних неорганічних кислот (соляної, азотної, сірчаної) та органічних розчинників (бензину, трихлоретилену) тощо. Завершальним етапом гальванічного покриття є, як правило, полірування виробів на верстатах із повстяними (з абразивною накаткою) чи тканинними кругами, на верстатах із нескінченою абразивною стрічкою із застосуванням спеціальних полірувальних паст.

Умови праці робітників гальваників характеризуються насамперед постійним контактом із різноманітними хімічними сполуками. Потрапляння концентрованих кислот і лугів на шкіру і в очі може викликати хімічні опіки. Пари і тумани багатьох хімічних сполук (аміаку, оксидів азоту, хлористого водню, сірчаної кислоти та ін.) подразнюють верхні дихальні шляхи. Застосовувані для знежирення деталей бензин, дихлоретан та інші речовини також є джерелами забруднення повітря виробничих приміщень.

Отруєння ціаністим воднем у гальванічних цехах потенційно можливе при випадковому змішуванні ціаністих електролітів і сильних кислот.

Профілактичні й оздоровчі заходи. Архітектурно-планувальні заходи мають передбачати максимальне розділення виробничних ділянок. Це дасть змогу попередити поширення несприятливих факторів виробничого середовища: пилу, токсичних газів і речовин.

Докорінному поліпшенню умов праці сприяє укрупнення, централізація різних виробництв у машинобудуванні (наприклад, ливарних). На таких великих щойно створених підприємствах, а також реконструйованих ливарних виробництвах проводять потокові методи лиття, комплексну механізацію й автоматизацію трудомістких і шкідливих процесів та операцій. До профілактичних та оздоровчих заходів належать: автоматизація процесів землеприготування (подрібнення, дозування, змішування); використання пневмотранспорту для переміщення сипких матеріалів; обладнання вузлів, де утворюється пил, витяжною вентиляцією; застосування автоматичних формувальних машин і вибивних ґрат; упровадження електрогідравлічної вибивки стрижнів, заміна обрубки литва газоплазменним різанням, електроіскровою обробкою й іншими сучасними способами.

Скороченню трудомістких і шкідливих умов праці з очищення литва сприяє впровадження прогресивних технологічних методів лиття - в оболонкові форми, за виплавлюваними моделями, кокільне лиття, лиття під тиском та ін.

Створенню необхідних параметрів повітряного середовища сприяє раціонально організована вентиляція. На ділянках із підвищеним пилоутворенням використовуються місцеві відсмоктувані, вони також ефективні на ділянках із газовиділенням. Поліпшує склад повітряного середовища переведення плавильних печей на електронагрівання (замість полум'яного).

На ділянках без надлишкового пиловиділення організується загальнообмінна припливно-витяжна вентиляція. Робочі місця поблизу плавильних печей, на розливанні металу тощо обладнуються місцевою припливною вентиляцією - повітряними душами.

При застосуванні способів лиття, при яких до складу формувальних матеріалів входять шкідливі хімічні речовини або речовини утворюються внаслідок сублімації чи деструкції хімічних сполук, необхідно здійснювати систему спеціальних заходів: готування особливо агресивних сумішей має проводитися у спеціальних герметизованих установках, в ізольованих приміщеннях, при повній механізації всіх операцій; місця заливання мають бути обладнані ефективною місцевою і загальнообмінною вентиляцією, що також застосовується для видалення зварювального пилу, шкідливих речовин і газів з робочого приміщення, де виконуються різні види зварювальних технологічних процесів.

Першорядне значення в оптимізації умов праці гальваників належить автоматизації, механізації виробничих процесів і дистанційному управлінню ними, що дає змогу виключити контакт оператора з небезпечними і шкідливими виробничими факторами. Із метою локалізації і видалення шкідливих речовин, що виділяються з поверхні рідин гальванічних ванн, останні мають бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією типу бортових відсмоктувачів. Залежно від ширини ванни влаштовують одно-, двобортові відсмоктувачі та двобортові відсмоктувачі зі здуванням. При правильному влаштуванні й експлуатації місцевої витяжної вентиляції забезпечується позитивний гігієнічний ефект. Щоб запобігти утворенню і виділенню ціаністого водню в результаті контакту ціаністих солей із сильними кислотами і лугами, ціаністі ванни необхідно встановлювати в окремих приміщеннях або на вилучених ділянках. Категорично не допускається спільне спускання ціаністих і кислих розчинів у каналізацію. Ціаністі і кислотні ванни слід обладнати самостійними системами витяжної вентиляції, щоб попередити можливість утворення ціані-стого водню у витяжних установках. Потужна витяжка гальванічних ванн має бути компенсована організованим припливом.

3.9.3. Хімічні підприємства