Розділ «3. ОСНОВИ ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ»

• прогнозує та виявляє появу шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

• установлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилення професія (посада) приводиться у відповідність до ЄТКД за фактично виконуваною роботою;

• складає Карту умов праці (далі - Карта) на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць (додатки А-В);

• проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій та посад із несприятливими умовами праці;

• уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на ці цілі;

• організовує розробку заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників;

• виконує свої функції з призначення складу комісії при позачерговій атестації.

Вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу

У ході вивчення необхідно визначити:

• характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням (графа 2 Карти);

• нормативні значення (ГДК, ГДР) параметрів, факторів виробничого середовища і трудового процесу, використовуючи систему стандартів безпеки праці, санітарні норми і правила, інші регламенти (графа 4 Карти);

• фактичні значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків (графа 5 Карти).

Гранично допустимий рівень (ГДР) виробничого фактора — рівень виробничого фактора, дія якого у процесі роботи певної тривалості протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилення в стані здоров'я як під час роботи, так і у віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь (ГОСТ 12.1.002-88).

Гранично допустима концентрація (ГДК) - це така концентрація, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин або іншої тривалості, але не більше 41 години на тиждень за час усього робочого стажу не може викликати захворювань або відхилень стану здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень, у процесі роботи або у віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь (ГОСТ 12.1.005-88).

Лабораторні та інструментальні дослідження проводять відповідно до положень державних стандартів (ГОСТ 12.0.005-86), стандартів Державної системи забезпечення єдності вимірювань (ДСВ), системи стандартів безпеки праці (ССБП), методичних вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров'я.

Прилади обладнання для вимірювань мають відповідати метрологічним вимогам і повірці в установлені строки.

Лабораторно-інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів проводяться в процесі роботи у характерних (типових) виробничих умовах, справних та ефективно діючих засобах колективного й індивідуального захисту.

Результати замірів (визначень) показників шкідливих і небезпечних виробничих факторів оформлюються протоколами за формами, передбаченими у ГОСТ або затвердженими Міністерством охорони здоров'я України, і заносяться в Карту (графа 5).

Визначається тривалість (або відсоток від тривалості зміни) дії виробничого фактора (графа 9 Карти).

Допустимий рівень виробничого фактора - рівень виробничого фактора, дія якого при роботі певної тривалості за час усього трудового стажу не призводить до травми або захворювання, але може викликати тимчасові суб'єктивні дискомфортні відчуття, які швидко нормалізуються, або зміни функціонального стану організму, що не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей (ГОСТ 12.4.181-82).