Розділ «2.7. Міжнародне право»

f) забезпечення працівників одягом або обладнанням й іншими засобами індивідуального захисту від дії шкідливих речовин, якщо інші способи захисту виявляються нездійсненними або недостатніми, та навчання працівників користуватися ними.

g) Якщо користування зазначеним у пункті / обладнанням або одягом потрібне з огляду на особливо шкідливі умови певної професії, то постачання їх, чищення та ремонт має забезпечувати роботодавець; якщо це захисне обладнання або одяг унаслідок їх використання можуть бути зараженими отруйними чи небезпечними речовинами, то протягом усього того часу, коли вони не потрібні ні для носіння на роботі, ні для чищення або ремонту, що їх забезпечує роботодавець, вони мають зберігатися в окремому приміщенні, щоб не заражати інший одяг працівника.

3) Державні органи влади мають заохочувати і відповідно до обставин самі проводити вивчення заходів, згаданих у пункті 1 цього параграфа та заохочувати застосування результатів цього вивчення. Таке вивчення мають проводити також роботодавці на добровільних засадах.

§ 4. 1) Працівників має бути повідомлено:

a) про необхідність вживання захисних заходів, згаданих у § 2 і 3;

b) про покладений на них обов'язок користуватися належним чином пристроями та обладнанням, передбаченими для їх захисту.

2) Наради з працівниками щодо необхідних заходів мають розглядатися як важливий засіб забезпечення їхнього співробітництва.

§ 5. 1) Атмосфера робочих приміщень" де небезпечні речовини входять у виробництво, обіг чи вжиток, має підлягати достатньо частим періодичним обстеженням, щоб упевнитися у відсутності шкідливої для здоров'я кількості пилу, диму, волокон, випарів або пари. Компетентні органи влади мають опубліковувати для відома керівництва і всіх зацікавлених осіб наявні відомості про допустимі концентрації шкідливих речовин.

2) Органи влади, що відають охороною здоров'я працівників на місцях роботи, повинні мати повноваження визначати обставини, за яких обстеження атмосфери приміщень є потрібним, а також визначати методи виконання цих обстежень. Проведення обстежень і нагляд за ними повинні доручатися кваліфікованим працівникам і у відповідних випадках кваліфікованому медичному персоналові, що має досвід у галузі гігієни праці.

§ 6. Компетентні органи влади мають звертати увагу заінтересованих роботодавців і працівників усіма можливими методами, наприклад, за допомогою вивішених на робочих місцях плакатів про особливу небезпеку, на яку наражаються працівники, а також про заходи для її уникнення.

§ 7. Для втілення в життя положень параграфів 2,3,4 і 5 належний орган влади має передбачити консультації в загальнодержавному масштабі між інспекцією праці чи іншими органами управління з охорони здоров'я працівників на робочих місцях, з одного боку, та відповідними організаціями роботодавців і працівників — з іншого.

II. Медичний огляд

§ 8. 1) Законодавство кожної країни має містити особливі положення про медичний огляд працівників, зайнятих на особливо шкідливих роботах.

2) Праця на особливо шкідливих роботах має дозволятися:

a) попереднім медичним оглядом, здійснюваним незадовго до або зразу після влаштування працівника на роботу; або

b) періодичним медичним оглядом; або

c) як попереднім, так і періодичним оглядами, згаданими в підпунктах а та Ь.

3) Законодавство кожної країни або уповноважений відповідний орган влади мають визначати час від часу за консультацією з відповідними організаціями роботодавців і працівників:

a) небезпеку та обставини, що потребують медичного огляду;

b) небезпеку та обставини, що потребують попереднього або періодичного огляду, чи того й другого;