Розділ «3.2. Сучасні екологічні проблеми і здоров'я людини»

Азовське море — зона екологічної катастрофи. У недалекому минулому це море було унікальним. За кількістю різновидів рибних запасів йому не було рівних у світі. Нині води Азовського моря забруднені пестицидами, важкими металами та отрутохімікатами. Екологічна ситуація у басейні Чорного моря не набагато краща. Унаслідок забруднення отруйними продуктами внутрішніх водоймищ, морів та океанів небезпечною є не тільки вода, а й риба та інші продукти моря.

Безпрецедентним прикладом ризику від забруднення води, що загрожує здоров'ю людини, є так звана хвороба Мінамати. На берегах затоки Мінаматті, на півдні Японії, яка раніше вважалась морським садом через багатство та розмаїття морських організмів, 1956 року вперше виявили раніше невідому хворобу. Вона проявлялась у порушенні слуху, а також у неадекватній поведінці людей.

Було зафіксовано 292 випадки хвороби, з них 62 мали летальний наслідок. Лише 1979 року вдалось остаточно довести, що причина хвороби — сполуки метил-ртуті, які багато років надходили з фабрики Ніппончисю (Японський азот). Отруйні речовини потрапляли з дрібними морськими організмами та дрібною рибою до більших риб, яких місцеві жителі виловлювали та споживали.

У річках України, у Чорному та Азовському морях є риба, забруднена солями важких металів. До того ж, у Дніпрі вона ще й уражена радіонуклідами.

Якість питної води залежить не лише від ступеня забруднення рік токсичними відходами промисловості та сільського господарства, а й від стану водопровідних станцій і водопроводів. Сьогодні потрібно вдосконалювати та вводити в експлуатацію нові очисні споруди, щоб уникнути проникнення шкідливих речовин.

Особливо загрозливий стан з водопроводами у Сумській, Луганській, Харківській і Тернопільській областях. Питна вода, яку подають населенню, характеризується високим вмістом мікробів.

Сьогодні понад 240 населених пунктів споживає водопровідну воду, фізико-хімічне та бактеріологічне забруднення якої перевищує всі існуючі норми. З кожним днем кількість міст і сіл, які споживають забруднену воду, збільшується.

У першу чергу цей процес пов'язаний із зношенням очисних та каналізаційних споруд. За даними Державного житлово-комунального господарства, цілодобово комунальні каналізації скидають у річки та озера 350 тисяч зовсім неочищених та 4,5 млн м3 не доочищених стоків. У Миколаєві, де вже не один рік спостерігаються спалахи холери, у Бузький лиман цілодобово скидають 60 тисяч м3 неочищених каналізаційних стоків.

Санітарні служби України постійно ведуть боротьбу за чисту воду: закривають одні об'єкти водопостачання, які абсолютно порушують усі норми, і тимчасово зупиняють роботу інших. Проте ці заходи не вирішують проблеми: населенню України потрібна чиста вода, а не закриті об'єкти водопостачання.

Київ для господарсько-питного водопостачання використовує 900 тисяч м3 води на добу, яка надходить з Десни, 400 тисяч м3 дніпровської води і 320 тисяч м3 з підземних джерел.

Дніпровська та деснянська вода, що надходить на водозабірні станції, має незадовільний бактеріальний стан, забруднена різними хімічними сполуками, радіонуклідами, синтетичними миючими засобами. Тому повністю очистити її від шкідливих домішок неможливо. Проте, за висновком водоканалу, вода, що надходить до Київського водопроводу, є придатною до вживання.

Для біологічної очистки на Дніпровській та Деснянській водозабірних станціях застосовують зріджений хлор, хлорування та до хлорування. Це призводить до підвищення вмісту хлору у воді, а також до утворення хлорофосу, який дуже шкідливий для організму людини. Той, хто п'є некип'ячену хлоровану воду з крану, збільшує ризик захворіти на рак сечового міхура (21 %) і рак прямої кишки (38 %).

Водні ресурси Львівщини

Природна водозабезпеченість Львівщини вище середнього рівня в Україні і становить на 1 км 2 території 226 тисяч м3/рік (місцевий стік). У перерахунку на одного мешканця — близько 1,82 тисяч м3/рік.

За даними Львівського регіонального відділу Дністровського басейнового водогосподарського об'єднання, забруднювачами басейну рік Західний Буг — Вісла є: виробниче об'єднання "Сірка" (м. Шкло); завод "Хімволокно" (м. Сокаль); Львівводоканал тощо. Загальний скид в області становив 370,3 млн м3 стоків. Потужність очисних споруд наведено на рис. 3.2:

Рис. 3.2. Потужність очисних споруд, млн. м3

На стан водних ресурсів в області негативно впливають:

1. Скиди стічних вод з населених пунктів і окремих підприємств у поверхневі водойми без належної очистки.

2. Самовільний скид у водойми неочищених стоків.

3. Транзит нафти та нафтопродуктів транснаціональними продуктопроводами та нафтопроводами.