Розділ «Звичайні військові засоби ураження»

У воєнних конфліктах у першу чергу застосовують звичайні засоби ураження, до яких належать: авіаційні бомби, артилерійські снаряди, ракети, міни, торпеди тощо. Внаслідок особливої конструкції і високої точності попадання в ціль, сучасні звичайні засоби ураження мають підвищену руйнівну дію, яка є близькою до ядерних боєприпасів малої потужності.

Багато сучасних звичайних засобів ведення війни були представлені:

— під час військових дій у Перській затоці (1991,2005), де було показано, що таке "ядерна зима", коли хмари сажі, що утворювалися над палаючими нафтовими свердловинами, зменшили інтенсивність сонячної радіації в регіоні і понизили температуру повітря навіть у середньоазіатському оазисі;

— під час нанесення ракетно-бомбових ударів по Югославії, де відбувалися випробування новітніх технологій сучасної зброї, у тому числі зброї з боєприпасами із збагаченим ураном, боєголовок з рентгенівськими лазерами. Це спричинило виникнення онкологічних захворювань серед солдат миротворчого військового контингенту в Косово.

Сьогодні інтенсивно ведеться розробка плазмової зброї, яка з високою ефективністю може використовуватися проти ракет і авіації, систем бойових лазерів, засобів подолання електронного захисту, електронних засобів нападу, хімічних речовин, які миттєво виводять з ладу техніку, створюються надточні ракети з ядерними боєзарядами малої потужності, а також ракети ППО, що влучають у ціль на досить малій відстані.

Це принципово нові види озброєння, які дозволять не тільки знищувати людину як біологічну істоту, але й втручатися в її психіку і гени, а також керувати нею.

Найбільш якісних змін серед звичайних озброєнь зазнали авіаційні боєприпаси, що становлять істотну небезпеку для населення і промислових підприємств у без'ядерній війні. Авіаційні бомби поділяють на запалювальні, об'ємного вибуху і керовані.

Запалювальні бомби (баки) спричиняють пожежі, ураження людей і знищення матеріальних цінностей вогнем. Запалювальні бомби вибухають після пуску їх із літака. Під час вибуху руйнується корпус бомби, і горючі речовини у вигляді палаючих частинок розлітаються в усі боки — виникає осередок ураження. Наприклад, площа ураження 750-фунтової бомби (1 фунт = 0,450 кг) сягає 4000 м2. Крім теплової енергії, під час горіння деяких сумішей виділяються токсичні речовини (пари синильної кислоти, бензолу), а це не дає можливості погасити пожежу — необхідні спеціальні засоби захисту. Малогабаритними запалювальними бомбами заряджають авіаційні касети. В кожній касеті знаходиться кількасот бомб масою до 1 кг. Наприклад, якщо касета має 670 бомб масою 0,4 кг кожна, то це забезпечує виникнення пожежі на площі 0,12—0,15 км 2.

При потраплянні запалювальної суміші на одяг або взуття їх потрібно швидко зняти, а невеликі ділянки загорання щільно накрити тканиною, присипати піском або землею, занурити уражену ділянку у воду. Не варто намагатись скинути палаючу суміш, не можна бігти, тому що підсилений потік повітря сприятиме розгоранню і спричинить важке ураження.

Бомби об'ємного вибуху. До таких відносять об'ємні фугасні бомби, які називають вакуумними. їх особливість полягає в тому, що замість звичайної вибухівки використовується висококалорійна рідина або зріджений газ. При зіткненні бомби з поверхнею землі вибухова рідина розривним зарядом розкидається, випаровується, перемішується з повітрям. Утворюється хмара паливно-повітряної суміші, діаметр якої може сягати кількох десятків метрів. Паливно-повітряна суміш проникає в підвали, будівлі, окопи, укриття. У момент вибуху вторинного ініціатора в хмарі суміші виникає тиск 20— кг с/см 2, що спричиняє ударну хвилю, і, як результат, паливно-повітряна суміш підривається. Унаслідок такого вибуху відбувається повна руйнація будівель, споруд, обладнання, техніки тощо.

Керовані авіабомби призначені для ураження виробничих підприємств, транспортних вузлів, підприємств енергетики, газо і водопостачання, пунктів зв'язку тощо. Цей вид зброї має велику точність влучання в ціль. Наприклад, керована авіабомба СВХ/-17/В має набір взаємозамінних головок самонаведення різних типів, які забезпечують застосування бомби в складних умовах. Такі бомби заповнюються 5-міліметровими сталевими кульками, кількість яких може становити 300 і більше. Кульки розташовані в стінках корпусу бомби. Для ураження людей на великих площах можуть використовуватись бомбові касети, які вміщують декілька десятків таких бомб. Радіус ураження однією кульковою бомбою сягає 25—30 м.

Розвідувально-ударні комплекси. До їхнього складу входять: пункт управління, декілька літаків-розвідників, а також ударні засоби ураження.

Принцип дії: літаки-розвідники, обладнані сучасною радіоелектронною апаратурою розвідки, здійснюють політ над своїми військами безпосередньо по лінії фронту, збираючи відомості про стан ворожих військ, зорово охоплюючи до 200—300 км. Весь час такий літак передає інформацію наземному пункту управління, де ця інформація обробляється електронними обчислювальними машинами, що визначають точні координати військових одиниць та об'єктів противника.

Сучасні звичайні засоби ураження є небезпечними для людей, що перебувають на відкритій місцевості.

Сховища, укриття різних типів, цегляні будинки можуть слугувати ефективним захистом.

Досягнення сучасної науки та нових технологій призводить до створення принципово нових методів і засобів ведення війни, відкидаючи ядерні, хімічні, бактеріологічні та інші види зброї на другий план. Застосування новостворених видів озброєння можуть стати фатальними для біосфери і людини.