Проведення аудиторської перевірки завжди пов'язане з ризиком тою, що аудитор може висловити неадекватну думку стосовно об'єкта перевірки.
У MCA 200 “Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів" визначено, що в результаті здійснення аудиту аудитор прагне досягти обґрунтованого рівня впевненості у висловленні думки щодо фінансової звітності клієнта. Концепція обґрунтованої впевненості визнає, що існує ризик невідповідності аудиторської думки.
Ризик того, що аудитор висловить невідповідну думку, коли фінансові звіти суттєво викривлені, відомий як “аудиторський ризик”.
Аудитору слід планувати та виконувати аудиторську перевірку для зменшення аудиторського ризику. Якщо аудитор зменшує ризик до прийнятного рівня, отримують обґрунтовану впевненість. Аудиторський ризик – це функція ризику суттєвого викривлення фінансових звітів (ризик суттєвого викривлення) та ризику того, що аудитор не виявить таке викривлення (ризик невиявлення). Аудитора цікавлять суттєві викривлення, і він не несе відповідальності за невиявлення викривлень, не суттєвих для звітності в цілому.
Аудитор розглядає ризик суттєвого викривлення на двох рівнях:
• загальному рівні фінансових звітів;
• за класами операцій, залишків на рахунках, розкриття інформації та пов'язаними з нею твердженнями.
Відповідь аудитора на оцінені ризики на загальному рівні фінансових звітів складається з розгляду питань, навичок та здатності персоналу, якому доручено значні обов'язки щодо завдання, відповідних рівнів нагляду та можливості існування подій або умов, що можуть викликати значний сумнів щодо здатності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність безперервно.
На рівні класів рахунків, залишків на рахунку аудитор намагається отримати достатні та відповідні докази для того, щоб сформувати свою думку про фінансові звіти в цілому при прийнятно низькому рівні ризику'.
Ризик суттєвого викривлення на рівні тверджень складається з двох компонентів:
• властивий ризик – це чутливість твердження до викривлення, яке може бути суттєвим, окремо або в сукупності з іншими твердженнями, якщо припустити, що немає відповідних процедур контролю;
• ризик контролю – це ризик того викривлення, яке може виникнути і яке може бути суттєвим окремо або разом з іншими викривленнями у твердженні, коли буде неможливо своєчасно запобігти або виявити та виправити за допомогою системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання. Цей ризик є функцією ефективності структури та функціонування системи внутрішнього контролю в досягненні мети суб'єкта господарювання стосовно підготовки фінансових звітів. Деякий ризик контролю існує завжди внаслідок властивих обмежень системи внутрішнього контролю.
Властивий ризик та ризик внутрішнього контролю – це ризик суб'єкта господарювання. Вони існують незалежно від аудиторської перевірки фінансових звітів.
Ризик невиявлення – це ризик того, що аудитор не виявить викривлення, яке існує в твердженні і може бути суттєвим окремо або разом з іншими твердженнями. Ризик невиявлення – це функція ефективності аудиторської процедури та її застосування аудитором. Ризик невиявлення неможливо зменшити до нуля, тому що аудитор, як правило, не перевіряє весь клас операцій, всі залишки по рахунках або розкриття всієї інформації, а також внаслідок інших чинників.
Ризик невиявлення пов'язаний з характером, часом та обсягом процедур аудитора, які визначає аудитор для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня. При даному рівні аудиторського ризику прийнятний рівень ризику невиявлення обернено пропорційний оцінці ризику суттєвого викривлення на рівні твердження.
Аудитор повинен дослідити і вивчити систему бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю для того, щоб зрозуміти, як готується бухгалтерська інформація, і мати певне уявлення про надійність цих систем, оскільки ця інформація відображається у фінансовій звітності підприємства.
Система внутрішньогосподарського контролю може давати надійну фінансову інформацію, забезпечувати збереження активів суб'єкта перевірки. Якщо у клієнта достатньо надійна система внутрішнього контролю, то ризик контролю буде незначним, а кількість аудиторських доказів може бути значно меншою, ніж при слабкому внутрішньому контролі. Крім цього, оцінка внутрішнього контролю і ризику дозволяє аудиторові виявляти конкретні контрольні моменти і знижує вірогідність того, що наявні помилки не будуть виявлені.
Дослідження системи обліку, оцінка внутрішнього контролю та ризику здійснюється аудитором за допомогою вивчення організаційних структур, інструктивно-посадових інструкцій, які діють на підприємстві, бесід з керівництвом і працівниками клієнта, ознайомлення із документообігом, спостереження за роботою менеджерів і внутрішніх аудиторів та інших процедур.
Оцінка аудиторського ризику здійснюється на основі моделі аудиторського ризику:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішній аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аудиторський ризик“ на сторінці 1. Приємного читання.
