План викладу і засвоєння матеріалу
• 1. Ризик орієнтований підхід до перевірки стану внутрішнього контролю
• 2. Організація і методика аудиторської перевірки ефективності внутрішнього контролю бізнес-процесів компанії
Ризик орієнтований підхід до перевірки стану внутрішнього контролю
Ризик орієнтований підхід до проведення внутрішнього аудиту, як було розглянуто у попередніх розділах, передбачає здійснення планування, обов'язковими елементами якого є визначення цілі завдання внутрішнього аудиту і ризиків, що повинні бути покриті. У відповідності до вимог Стандарту 2220 ризик орієнтований підхід проведення внутрішнього аудиту передбачає в першу чергу виявлення і включення в обсяг внутрішнього аудиту ключових контроле, що застосовуються для управління ризиками. Такий підхід часто називають підходом “згори-донизу".
Підхід “згори-донизу" базується на включені у обсяг завдання більш значних ризиків для організації. Це відрізняється від розробки обсягу завдання на основі ризиків, що властиві конкретній діяльності, але можуть не бути суттєвими для організації в цілому. Підхід “згори-донизу” гарантує, що внутрішній аудит направлений, як зазнається в стандарті 2010, на “надання впевненості щодо управління значними ризиками".
Система внутрішнього контролю, зазвичай, включає в себе ручні та автоматизовані контролі. Обидва типи контролю повинні бути оцінені для того, щоб визначити чи ефективно здійснюється управління бізнес-ризиками.
При застосуванні такого підходу необхідно врахувати наступні рекомендації стандартів:
• 1. Обсяг внутрішнього аудиту повинен включати всі контролі, необхідні для забезпечення достатньої впевненості в тому, що управління ризиками здійснюється ефективно.
• 2. Ключові контролі можуть бути представлені у вигляді:
– контролів на рівні організації (наприклад, співробітники проходять навчання і складають іспит, щоб підтвердити своє розуміння кодексу поведінки). Контролі на рівні організації можуть бути ручними, повністю автоматизованими, або частково автоматизованими;
– ручних контролів в межах бізнес-процесу (наприклад, проведення інвентаризації);
– повністю автоматизованих контролів в межах бізнес-процесу (наприклад, зведення або коригування рахунків у Головній книзі);
– частково автоматизованих контролів в межах бізнес-процесу (так звані “гібридні” або IT-залежні контролі), де по суті ручний контроль спирається на прикладну функціональність, таку як звіт за виключеннями. Якщо помилка в цій функціональності не буде виявлена, весь контроль може бути неефективним. Наприклад, ключовий контроль, для виявлення дублюючих платежів, може включати в себе перегляд звіту, згенерованого системою. Ручна частина контролю не гарантує повноту звіту. Таким чином, прикладна функціональність, за допомогою якої був створений звіт, повинна бути включена в обсяг завдання;
– оцінка ключових контролів може бути виконана в окремому, зведеному завданні внутрішнього аудиту або в межах декількох таких завдань. Наприклад, одне завдання внутрішнього аудиту може розглядати ключові контролі, що здійснюється користувачами бізнес-процесів, в той час як інше завдання внутрішнього аудтиу може охоплювати ключові загальні ІТ-контролі. а третє – оцінювати пов'язані контролі, що функціонують на рівні організації. Така практика розповсюджена там, де один і той самий контроль (особливо на рівні організації або в межах загальних ІТ-контролів) покриває більше однієї області ризику.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Внутрішній аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 8. Організація і методика проведення внутрішньої аудиторської перевірки ефективності системи внутрішнього контролю бізнес-процесів“ на сторінці 1. Приємного читання.
