– інформування безпосередньо керівника бюджетної установи про результати кожної перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю.
• 2. Керівник бюджетної установи відповідає за організацію ефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю цієї установи з урахуванням:
– положень цього Кодексу та інших нормативно-правових актів;
– вимог цілеспрямованого, ефективного та економного управління функціями кожного структурного підрозділу, правильного розмежування функціональних обов'язків;
– правил бухгалтерського обліку та контролю щодо активів, пасивів, доходів та видатків бюджетної установи;
– забезпечення відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю.
• 3. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за організацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах.
Внутрішній аудит – це діяльність з незалежного, об'єктивного засвідчення та надання рекомендацій, що допомагає організації у вдосконаленні своєї діяльності. Він допомагає організації у досягненні своїх цілей шляхом застосування систематичних та регламентованих підходів до оцінки та підвищення ефективності процесів управління ризиками, контролю та корпоративного управління.
Метою внутрішнього аудиту є надання допомоги членам організації в ефективному виконанні ними своїх обов'язків. З цією метою внутрішній аудит забезпечує їх даними аналізу, оцінок, рекомендаціями, порадами та інформацією стосовно діяльності, що перевіряється. В економічно розвинутих країнах в основі нормативно-правового інформаційного забезпечення є стандартизація обліку, аудиту та фінансової звітності.
Внутрішній аудит допомагає організації досягти її мети та завдань тим, що привносить систематизуючий і дисциплінуючий підхід до оцінки і покращання результативності процесів керівництва, контролю і управління. MCA 610 визначає внутрішній аудит як "оціночну діяльність, що здійснюється всередині суб'єкта як послуга для нього. Серед іншого, до функцій внутрішнього аудиту входить вивчення, оцінка і моніторинг адекватності і ефективності систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю".
Функції внутрішнього аудиту включають:
• оглядові перевірки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, моніторинг їх операцій, рекомендації з удосконалення;
• вивчення фінансової та управлінської інформації;
• оглядові перевірки економічності, ефективності і результативності фінансових і нефінансових операцій суб'єкта;
• оглядові перевірки відповідності діяльності суб'єкта законодавчим нормативним актам, а також вимогам і вказівкам керівництва.
Підприємства державного сектору можуть залучати до роботи внутрішніх аудиторів, які можуть виконувати звичайні функції внутрішніх аудиторів для таких суб'єктів. Звичайним є наявність державної структури на рівні органів управління (державному та місцевому), яка виконує функції внутрішнього аудитора і звітується законодавчому органу. Звичайно така структура називається відділом (департаментом) генерального аудитора.
Внутрішні аудитори як у державному, так і в комерційному секторі виконують такі завдання: аудит фінансової звітності, операційний аудит і аудит відповідності (узгодженості). При проведенні перевірок державним органом, операційний аудит називають "аудитом цінності (вигоди), отриманої в результаті витрачених коштів" (value-for-money (VFM) audits). Іноді аудитори виконують комбінований аудит, що поєднує всі види аудиту – фінансової звітності, операційний та відповідності.
Операційний аудит, як правило, виконують внутрішні аудитори, які є штатними працівниками підприємства та підзвітні його керівництву. Аудит фінансової звітності виконують зовнішні аудитори, яких підприємство наймає за угодою і які доповідають висновки не керівництву, а акціонерам, державним структурам, кредиторам тощо. Зовнішні аудитори можуть виконувати операційний аудит, а внутрішні – аудит фінансової звітності.
Можна назвати такі спільні риси зовнішнього та внутрішнього аудиторів:
• 1) обидва типи аудиторів повинні бути незалежними для того, щоб ефективно функціонувати, хоча незалежність для них визначається по-різному. Зовнішнім аудиторам не дозволено працювати на підприємстві (в установі), аудит якої вони проводять, володіти її акціями, тоді як внутрішні аудитори, як правило, є працівниками підприємства. Для того, щоб вважатися незалежними, зовнішні аудитори не повинні брати участь у прийняття управлінських рішень щодо підприємства, діяльність якого аудіюється. Що стосується незалежності внутрішніх аудиторів, то вона залежить від функцій і відповідальності, визначеної ним в організації, в якій вони працюють, та від їх підзвітності. Внутрішні аудитори повинні бути незалежними від підрозділів, які вони перевіряють, і не обіймати ніяких посад та не нести відповідальності у цих підрозділах;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. ВИДИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ І ЙОГО МЕТОДОЛОГІЧНЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ“ на сторінці 5. Приємного читання.
