Процес вивчення етапів кредитування має завершитися самостійним розглядом методів надання і способів погашення кредитів.
Крім етапів, що були розглянуті вище, можна окремо виділити роботу з проблемними кредитами, яка зводиться не тільки до пошуку можливостей повернення прострочених позик, а й до зменшення кредитного ризику за будь-якими позиками.
Кредитний ризик - це ризик несплати позичальником суми основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі. Розглядається як імовірність, загроза втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання прибутків або збільшення витрат, в результаті здійснення кредитних операцій.
Кредитний ризик розділяють на індивідуальний та портфельний.
Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий конкретний контрагент банку - позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Розрізняють такі складові індивідуального кредитного ризику:
• 1) кредитний ризик щодо позичальника - ймовірність того, що кредит буде переведений до розряду проблемних (Р(А));
• 2) кредитний ризик щодо способу забезпечення позики - ймовірність того, що банку не вдасться за рахунок забезпечення позики покрити можливі втрати (Р(В));
• 3) кредитний ризик щодо кредитної угоди - відображає імовірність невиконання позичальником своїх зобов'язань перед банком це добуток кредитного ризику щодо позичальника на кредитний ризик щодо способу забезпечення позички: Р(С) = Р(А) o Р(В).
Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість перед банком за операціями, яким притаманний кредитний ризик (кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо).
Оцінювання портфельного кредитного ризику передбачає урахування концентрації та диверсифікації активів банку. Зокрема, для оцінки рівня портфельного кредитного ризику як у зарубіжній, так і вітчизняній банківській практиці використовуються коефіцієнти, розглянуті у табл. 10.3 та які визначаються як співвідношення суми резервів під заборгованість за кредитами (або зважених класифікованих позик) та загального обсягу позик (ряд. 4 і 1 у табл. 10.3), а також як співвідношення проблемних кредитів (прострочених і сумнівних) та загального обсягу позик (ряд. 2 у табл. 10.3) або як співвідношення проблемних кредитів та сумарних активів (характеризує якість активів [4, с. 156160, 478-498; 31, с. 171-187;]).
Таблиця 10.3. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ПОРТФЕЛЬНИЙ КРЕДИТНИЙ РИЗИК БАНКІВ УКРАЇНИ ЗА 2006-2009 рр. (%)
| 1. Співвідношення проблемних кредитів (прострочених і сумнівних) та сукупних активів | 1,31 | 1,06 | 1,95 | 7,94 | - 0,25 | 0,89 | 5,99 |
| 2. Співвідношення проблемних кредитів (прострочених і сумнівних)та суми кредитного портфеля | 1,65 | 1,31 | 2,27 | 9,36 | - 0,34 | 0,96 | 7,07 |
| 3. Співвідношення суми резервів під заборгованість за кредитами та суми кредитного портфеля | 4,54 | 3,81 | 5,62 | 13,28 | - 0,73 | 1,81 | 7,66 |
Такі коефіцієнти, по суті, характеризують питому вагу можливих втрат за кредитними операціями (визначених за обсягом резерву під кредитні ризики або за обсягом проблемних кредитів (прострочених і сумнівних)) у структурі кредитного портфеля банку (чи сумарних активів).
Зокрема, дані табл. 10.3 свідчать про зростання ризику кредитних втрат українських банків під час останньої фінансової кризи (пік якої прийшовся на 2009 рік), обумовивши збитковість їх діяльності.
Сукупний ризик кредитного портфеля залежить від рівня ризикованості кредитів, з яких його сформовано, а тому для визначення портфельного ризику слід проаналізувати ризик усіх його складових. Важливим є ґрунтовний розгляд методів управління кредитним ризиком. А саме, розрізняють:
• 1. Метод уникнення кредитного ризику - найпростіший та найбільш рішучий метод управління, що передбачає ухилення від ризикованої кредитної діяльності. Цей метод обмежений у практичному застосуванні, оскільки призводить до відмови від певних видів кредитної діяльності і, відповідно, до втрати доходів.
• 2. Методи зниження кредитного ризику банку не мають за мету усунення ризику, а лише його зниження та спрямовані на забезпечення отримання банком відповідної винагороди за прийняття ризику.
• 2.1. Основними методами зниження кредитного ризику на рівні кредитного портфеля є:
– o диверсифікація кредитного портфеля - полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (величина капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Розрізняють три види диверсифікації - галузеву, географічну та портфельну;
лімітування - як метод управління кредитним ризиком, полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих позичок, що дозволяє обмежити ризик. Ліміти можуть установлюватися за видами кредитів, категоріями позичальників або групами взаємопов'язаних, за кредитами в окремі галузі, географічні території, за найбільш ризикованими напрямами кредитування, такими як надання довгострокових позичок, відкриття кредитних ліній, овердрафт не кредитування, кредитування в іноземній валюті тощо.
Ліміти визначаються як максимально допустимий розмір позички чи напряму кредитування і виражаються як в абсолютних граничних величинах (сума кредиту у грошовому вираженні), так і у відносних показниках (коефіцієнти, індекси, нормативи). Органи банківського нагляду в багатьох країнах лімітуванням регулюють діяльність банків, зокрема кредитну, установлюючи обов'язкові нормативи, які обмежують обсяги кредитів (для України це нормативи кредитного ризику Н7, Н8, Н9, Н10, обов'язкові до виконання);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківські операції» автора Прасолова С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10. Кредитні операції банків“ на сторінці 7. Приємного читання.
