Розрахунки економічного капіталу банку за сучасними підходами

Фінансова діяльність і корпоративна стратегія комерційних банків

Передусім зазначимо, що економічний капітал слід розглядати "як функцію, що діє, зважаючи на середовище, в якому функціонує банк". Розрахунок економічного капіталу покликаний врахувати не лише кредитний, ринковий та операційний ризики, як це здійснюється відповідно до Базеля II через показник адекватності капіталу, а й ризик ліквідності, трансферту, страхування, концентрації: відсотковий, стратегічний, репутаційний, а також інші можливі ризики та їх поєднання, що може привести до посилення чи послаблення ефекту спільної дії. Тобто показник економічного капіталу повинен максимально враховувати агреговану дію всіх видів ризиків, на які наражається і які вважає за необхідне контролювати конкретна банківська установа.

Теоретично економічний капітал можна також розглядати як певний захист банку від майбутніх втрат, спричинених ризиками на певному, заздалегідь визначеному довірчому інтервалі (рис. 5.3.) При цьому очікувані збитки (expected loss) слід розглядати як прогнозований середній розмір втрат банку за певний проміжок часу. На практиці такі збитки покриваються за рахунок операційного доходу або ж, у разі збитків за кредитами, враховуються у вартості кредиту шляхом підвищення відсоткової ставки чи компенсуються відповідним нарахуванням резервів.

Неочікувані та непередбачувані збитки (unexpected loss ) – це збитки понад їх очікувальний розмір, які визначаються як мінливість втрат банку відносно їх середнього значення за певний період часу. Тому історично саме необхідність убезпечення банківського бізнесу від неочікуваних збитків і зумовила потребу у використанні показника економічного капіталу.

Рисунок 5.3. Композиційна сутність економічного капіталу банку

Довірчий капітал (confidence level), зображений на схемі як обмежувальна лінія, – це певне значення ризику неплатоспроможності банку протягом певного періоду часу, обране керівництвом банківської установи виходячи з конкретних умов ведення бізнесу. Наприклад, якщо вище керівництво банку визначає довірливий інтервал у межах 99,96%, то це означає, що ймовірність виникнення неплатоспроможності (дефолту) банку протягом найближчих 12 місяців становить 0,04% тобто в чотирьох випадках із десяти тисяч. На практиці більшість провідних банків світу визначають довірливий інтервал у межах 99,96 – 99,98%, що еквівалентно кредитному рейтингу банку на рівні А або АА. Для десятилітнього періоду ймовірність дефолту для рейтингу ВВВ дорівнює вже 6,10%, а для рейтингу АА – 0,85%, тобто він можливий у 8,5 випадку із 1000 (табл. 5.7.).

Таблиця 5.7.

Відповідність рівня кредитного рейтингу банку певному рівню ймовірності дефолту за шкалою Standard & Poor's

Кредитний рейтинг банкуЙмовірності дефолту, у відсотках для певного періоду
1 рік10 років
ААА0,000,45
АА0,010,85
А0,041,94
ВВВ0,296,10
ВВ1,2019,20
В5,7133,75

Оскільки основна суть економічного капіталу полягає в тому, що він обчислюється як функція від збитків за ризиками, то очікувані збитки (EL) можна визначити як добуток ймовірності настання дефолту (PD – probability of default) протягом певного періоду часу, розміру очікуваних від дефолту збитків (кількісного впливу дефолту – LGD – loss given default) та оцінки загальної суми експозиції під дефолтом (EAD – exposure at default), тобто кількісного значення того показника (явища), що знаходиться під ризиком (вартість наданого кредиту, сума валютної позиції тощо)

(5.3)

При здійсненні розрахунків економічного капіталу банківські установи самостійно ідентифікують ризики (визначають їх групи та елементи), а також приймають певні кількісні значення показників PD та LGD, ґрунтуючись на власному досвіді, використовуючи певні рейтингові оцінки, аналоги тощо (рис. 5.4.). Наприклад, якщо банк здійснює розрахунки з метою покриття кредитних ризиків щодо позичок (чи позичальників), яким присвоєно кредитний рейтинг ВВВ, то слід мати на увазі, що протягом року ймовірність дефолту за таким кредитом може становити 0,29%, тобто 2,9 випадку на 1000 кредитів. Якщо рейтинг визначено на рівні ВВ, то ймовірність дефолту вже дорівнюватиме 1,20%, а для рейтингу В – 5,71% (табл. 5.7.).

Рисунок 5.4. Принципова схема врахування впливу ризиків

Показник LGD зазвичай також визначається на основі історичних даних, залежно від того, яка сума збитків припаде на один кредит чи на іншу певну одиницю, якою вимірюється експозиція під ризиком, і в кінцевому підсумку характеризується питомою величиною збитків, вираженою на грошових одиницях. Таке уточнення є важливим з огляду на те, що завдяки певній кореляції як дефолтів, так і збитків між різними видами ризиків або їх складових загальний ризик може бути меншим або більшим від суми окремих ризиків. Наприклад, завдяки концентрації кредитів ризик дефолту кредитного портфеля буде меншим, ніж сума ризиків всіх його складових.

Подібну ситуацію можемо спостерігати в конгломератах, які поєднують банківництво і страхування. Оскільки ділові цикли для цих видів діяльності не збігаються, то можливе взаємне страхування їх ризиків, що зменшує потенційні втрати і, відповідно, буде зменшувати обсяг економічного капіталу.

А от при характеристиці та оцінці глобального ризику, притаманного фінансовим конгломератам або великим фінансовим установам, слід мати на увазі, що він може бути значно більшим, ніж сума ризиків окремих підрозділів цього конгломерату, а тому й капітал для покриття глобального ризику конгломератів повинен бути більшим, ніж сума економічних капіталів усіх установ, що входять до його складу. Цей принцип грунтується на політиці, відомій під назвою "занадто великі, щоб впасти", відповідно до якої для таких установ потрібні значно більші суми регулятивного чи економічного капіталу, щоб гарантувати суспільству стабільність їх функціонування. Крім того, функції врахування ризику на консолідованій основі для таких установ краще виконує саме економічного капіталу, оскільки регулятивний капітал може бути визначений лише для кожної конкретної установи у складі конгломерату.

Проведений нами теоретичний аналіз дає змогу здійснити умовний розрахунок певної суми економічного капіталу, необхідного для покриття кредитного ризику за визначеними параметрами ризиковості двох кредитних портфелів (табл. 5.8.). Аналіз розрахунку економічного капіталу для двох кредитних портфелів дає підстави для висновку, що менша ризиковість операцій причиняє менші збитки, а тому й потребує значно меншого нарахування економічного капіталу. Так, для кредитного портфеля А загальний ризик кредиту становить 25 базисних процентних пунктів (0,5 * 50), тоді як для кредиту Б – лише 10. При цьому в першому випадку для покриття ризику необхідне нарахування економічного капіталу в сумі 4,129 млн. грн., що значно зближує відносні показники рентабельності.

Таким чином, економічний капітал можна розглядати як інструмент для поліпшення ідентифікації та вибору ризиків. Зазвичай прийняття банком ризиковіших стратегій обумовлене й вищою дохідністю трансакцій, яка може компенсувати підвищення ризику та рівня очікуваних збитків.

Таблиця 5.8.

Розрахунок необхідного обсягу економічного капіталу комерційного банку під кредитний ризик

№ПоказникиКредитний портфель
АБ
1Сума кредиту (залишок заборгованості) – EAD, млн.. грн.150150
2Очікуваний дохід від операцій за кредитами, млн. грн.14,013,5
3Параметри кредиту:
PD,%0,50,25
LGD,%5040
4Очікувані збитки, млн. грн.0,3750,150
5Дохідність за вирахуванням збитків, млн. грн.13,62513,350
6Рентабельність операцій за вирахуванням очікуваних збитків, %9,0838,900
7Економічний капітал – потреба в капіталі для покриття (компенсації) збитків, млн. грн.4,1291,685
8Рентабельність операцій з урахуванням необхідності нарахування економічного капіталу, %8,8408,801

Як засвідчує більшість науковців і практиків між регулятивним і економічним капіталом є багато подібного, але багато й відмінностей. На нашу думку, схематичне порівняння розрахунку та структури показників мінімального обсягу регулятивного і економічного капіталу, зроблене Робертом Л.Бернсом і в адаптованому виді наведено на рис. 3.3, дає про це доволі чітке уявлення. Так, у даному випадку загальна сума регулятивного капіталу на 4 млн. менша, ніж економічного. Це пояснюється більшою кількістю врахованих ризиків. Скажімо, для регулятивної моделі враховано лише три види ризиків із сумою нарахування капіталу 21 млн. грн. Для банківської моделі враховано шість видів ризику на суму 32 млн. грн. за мінусом позитивної комплексної дії кількох чинників унаслідок диверсифікації ризиків на суму 7 млн. грн.

Специфікою регулятивного капіталу на відміну від економічного, є низька чутливість до змін прибутковості діяльності банку, а тому було б цілком логічним припустити, що орієнтація наглядових органів саме на виконання вимог щодо регулятивного капіталу буде більшою мірою сприяти вирішенню завдань забезпечення стабільності банківської системи. Як вважають М.Тьєссе і Ф.Труссард, процес встановлення економічного капіталу може вступити у суперечність із метою фінансової стабільності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фінансова діяльність і корпоративна стратегія комерційних банків» автора Астапова Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розрахунки економічного капіталу банку за сучасними підходами“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Використання зарубіжного досвіду аналізу фінансового стану комерційних банків для оцінки конкурентоспроможності банку

  • Удосконалення системи оцінки конкурентоспроможності комерційного банку

  • Апробація покої системи оцінки конкурентоспроможності в умовах комерційного банку

  • Розділ 5. Корпоративне управління власним капіталом комерційного банку

  • Законодавчі аспекти формування власного капіталу комерційного банку

  • Статутний капітал та порядок його формунання

  • Резервний капітал, спеціальні фонди і резерви комерційного банку

  • Нерозподілений прибуток як складова власного капіталу

  • Субординований капітал

  • Узагальнення міжнародних та вітчизняних особливостей визначення та управління регулятивним капіталом банку

  • Стимулювання нарощування власного капіталу банків

  • Роль іноземного капіталу у забезпечені достатності ресурсного потенціалу банків

  • Порівняльний аналіз присутності капіталу в банківських системах України, Росії та Білорусі

  • Розрахунки економічного капіталу банку за сучасними підходами
  • Стратегія управління формуванням власного капіталу комерційного банку