– втрати в разі дефолту (loss given default, LGD);
– загальна абсолютна величина експозиції під ризиком(ехрозиге at default, EAD);
– коригування, пов'язані з визначенням періоду, протягом якого банк перебуває під ризиком за кредитом або іншим фінансовим продуктом;
– очікувані збитки;
– неочікувані збитки.
Банківські установи, що використовують для розрахунку ризиків "просунутий" IRB-підхід, повинні самостійно визначати вказані показники. Зауважимо, що використання IRB-підходів припускає дещо нижчі вимоги до рівня достатності капіталу за вимогами до позичальників, яким властивий низький кредитний ризик і, таким чином, стимулює банки до вдосконалення внутрішніх систем управління та оцінки кредитного ризику.
Другий компонент Базеля II відображає ключові моменти банківського нагляду. Мета запровадження та використання цього компонента полягає у підтвердженні відповідності капіталу банку характеру та обсягам ризиків, які він на себе бере. Наглядовий процес припускає своєчасне втручання наглядового органу в діяльність банку у випадку, якщо його капітал не може в повному обсязі покривати потенційні ризики.
З метою вдосконалення наглядового процесу Базель II встановлює чотири його найважливіших принципи, які є доповненням до Основоположних принципів ефективного банківського нагляду Базельського комітету. Суть їх така:
– наглядові органи виходять з того, що банки при здійсненні своєї діяльності підтримують достатність капіталу на рівні, що перевищує мінімально встановлений. Для цих цілей наглядові органи повинні мати повноваження та можливість вимагати від банків підтримки додаткового (понад мінімально встановленого) рівня капіталу;
– банк повинен мати в своєму розпорядженні методику оцінки достатності сукупності капіталу, котра повного мірою відображає характер і обсяги ризиків, які він на себе бере, а також стратегію підтримки різних рівнів капіталу;
– наглядові органи мають перевіряти й аналізувати адекватність внутрібанківських оцінок достатності капіталу та стратегії його підтримки, а також дотримання банками регулятивних вимог щодо рівня достатності капіталу;
– при виникненні загрози зниження рівня достатності капіталу нижче мінімально встановленого регулятором наглядові органи повинні негайно вживати відповідних заходів.
Практика діяльності провідних банківських установ свідчить, що в багатьох випадках банкам доцільно підтримувати вищі значення показників достатності капіталу, ніж це визначено вимогами регулятивних органів. Серед основних факторів, які зумовлюють цю потребу такі:
1. Конкурентоспроможність. Наявність додаткового (понад мінімально встановлений рівень) капіталу позитивно впливає на рейтинг банку, який присвоюють йому відомі міжнародні рейтингові агенції. У зв'язку з цим більшість банків, що активно працюють на міжнародних фінансових ринках, намагаються підтримувати достатність свого капіталу на рівні, визначених відповідно до першого компонента Базеля II;
2. Гнучкість. Зміни макроекономічної ситуації або виду та масштабу діяльності можуть привести до коливань розміру капіталу. Циклічний розвиток ринку та економічної ситуації також може вплинути на рівень достатності капіталу. Щоб зберегти гнучкість і протистояти таким змінам, банк повинен підтримувати капітал на рівні, вищому від мінімально встановленого значення;
3. Ефективність. Залучення додаткового капіталу може бути дуже витратним для банку, що особливо актуально у випадках, коли таке залучення потрібно здійснити в стислі терміни або за несприятливих ринкових умов.
4. Обачність. Зниження показника достатності капіталу нижче мінімально встановленого рівня практично означає порушення закону і є надзвичайно серйозною проблемою, що може мати негативні короткострокові та довгострокові фінансові наслідки, яких слід уникати, а тому державні наглядові органи повинні негайно вживати відповідних коригуючих заходів;
5. Упевненість. Існують певні неочікувані ризики, як специфічні, притаманні окремому банку, так і загального характеру, пов'язані з поточним рівнем економічного розвитку країни або політичною ситуацією, які не були своєчасно виявлені чи ідентифіковані. Підтримуючи капітал на рівні, вищому від мінімально встановленого значення, банк може захистити себе від впливу негативних чинників, не врахованих першим компонентом Базеля II або внутрібанківською стратегією управління достатністю капіталу.
Третій компонент Базеля II встановлює мінімальні вимоги до обсягу та складу інформації, яка підлягає публічному розкриттю, що дає змогу іншим учасникам ринку оцінити діяльність конкретного банку та рівень достатності його капіталу, а також дотримання ним ринкової дисципліни. Оскільки банківські установи працюють на фінансових ринках як фінансові посередники, всі їх контрагенти (клієнти) зацікавлені в надійній та ефективній оцінці ризиків, які можуть виникнути в разі здійснення ними спільних операцій чи реалізації комерційних угод.
Державні наглядові органи практично усіх країн зазвичай утримуються від широкого оголошення своїх висновків стосовно діяльності окремих банківських установ, і Базель II не відміняє цю практику. Нові мінімальні вимоги Базеля II доповнюють інші вимоги з розкриття інформації, передбачені стандартами бухгалтерського обліку, фінансової звітності та принципами корпоративного управління. Встановлюючи обов'язковість розкриття певної інформації та забезпечуючи її порівнянність із показниками різних банківських установ, третій компонент Базеля II покликаний зміцнити ринкову дисципліну, яка є винятково важливим інструментом, що сприяє вирішенню завдань наглядових органів щодо підтримки надійності і стійкості функціонування банківської системи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фінансова діяльність і корпоративна стратегія комерційних банків» автора Астапова Г.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Узагальнення міжнародних та вітчизняних особливостей визначення та управління регулятивним капіталом банку“ на сторінці 3. Приємного читання.
