Об'єктом резервування є:
• прострочені нараховані доходи за коштами на кореспондентських рахунках банку, за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках, за кредитами, наданими іншим банкам;
• сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;
• прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування;
• прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими клієнтам;
• сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами;
• прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані за врахованими векселями;
• прострочені нараховані доходи за вимогами, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, тощо.
Рис. 12.2. Види резервів для відшкодування можливих втрат від кредитних операцій банку
Формування резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи банки здійснюють щомісяця в розмірі фактичної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним.
Заборгованість за простроченими і сумнівними щодо отримання нарахованими доходами належить до нестандартної заборгованості за кредитом.
Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитом з урахуванням строків погашення заборгованості за кредитними операціями протягом місяця, в якому здійснено кредитну операцію або укладено угоду на її здійснення.
Резерви формуються щомісяця в повному обсязі за групами ризику з урахуванням сум заборгованостей за кредитними операціями (у тому числі надані зобов'язання з кредитування) станом на перше число місяця, наступного за звітним. Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, в якій враховується заборгованість. Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями банків контролюється за даними оборотно-сальдового балансу з урахуванням коригувальних проводок.
Порядок проведення кредитних операцій і методика оцінки кредитоспроможності позичальника (контрагента банку) мають бути визначені у відповідних внутрішньобанківських положеннях.
Положення, на підставі яких проводяться кредитні операції, та методика оцінки кредитоспроможності позичальника повинні подаватися на вимогу уповноважених працівників Національного банку для перевірки достовірності оцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації та достатності сформованих резервів під кредитні ризики для покриття можливих втрат за кредитними операціями. Відсутність чи неподання цих документів вважається підставою для негативних висновків щодо якості активів та управління банку при визначенні рейтингової оцінки банку за системою CAMELS.
Якщо банк здійснює довгострокове кредитування інвестиційних проектів, то внутрішні положення банку мають містити правила щодо порядку видачі такого кредиту, методики оцінки інвестиційного проекту, методики аналізу бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту та його самоокупності, порядку проведення обстеження позичальника, методики оцінки його інвестиційної кредитоспроможності, визначення схем кредитування інвестиційних проектів і регламенту підготовки прийняття рішень про надання інвестиційного кредиту.
Банки зобов'язані складати і подавати до територіального управління Національного банку України відповідну звітність про класифікацію кредитних операцій, створення резервів та їх використання: форми № 302 "Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності" та № 604 "Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків". Звіти за цими формами складаються на підставі рішення кредитного комітету про класифікацію кредитів за критеріями ризику.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредитування і контроль» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 12. СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВУ ДЛЯ ПОКРИТТЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ВІД КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ“ на сторінці 3. Приємного читання.
