Основне завдання скорингу полягає в тому, щоб з'ясувати не тільки, чи спроможний клієнт виплатити кредит, а й ступінь надійності та обов'язковості клієнта.
У спрощеному вигляді скорингова модель становить зважену суму визначених банком характеристик.
Перелік характеристик для оцінки рівня кредитного ризику позичальника - фізичної особи визначається банком самостійно. Найчастіше використовують такі характеристики, як вік, кількість дітей/утриманців, професія, чистий дохід, додатковий дохід на сім'ю, тривалість роботи на останньому місці роботи, тривалість клієнтських відносин з банком, наявність вкладного рахунку та ін. Але перш за все кредитний скоринг враховує такі параметри, як погашення позичальником заборгованості в минулому, поточний рівень заборгованості, тривалість кредитної історії та ін.
Результатом скорингу є розрахований інтегральний показник (score), що обчислюється як сума певних характеристик з різними ваговими коефіцієнтами. Чим вище значення інтегрального показника, тим вища надійність клієнта. Відповідно до значення інтегрального показника банк може впорядкувати перелік своїх клієнтів за ступенем зростання кредитоспроможності.
Інтегральний показник кожного клієнта порівнюється з якимось числовим порогом або лінією поділу, що, власне кажучи, є лінією беззбитковості й розраховується виходячи з того, скільки в середньому необхідно клієнтів, що платять у строк, для того, аби компенсувати збитки від непогашений одного кредиту. Клієнтам з інтегральним показником вище від цієї лінії видається кредит, клієнтам з інтегральним показником нижче від цієї лінії - ні.
Впровадження кредитного скорингу в практичну діяльність вітчизняних банків дасть змогу:
• підвищити ефективність управління кредитним портфелем банку на підставі прийняття зважених та обґрунтованих рішень;
• знизити операційні витрати завдяки економії робочого часу працівників кредитного відділу, оскільки порівняно з традиційним аналізом кредитної заявки знижується кількість документації, що обробляється.
• використовувати якісно нові системи прийняття рішень щодо видачі кредиту і вдосконалення моделей кредитування.
Останнім часом скоринг стає дедалі більш популярним не тільки під час оцінки кредитного ризику, айв інших галузях: при маркетинговому дослідженні (для визначення ймовірності, що саме ця група клієнтів користуватиметься цим видом продукції); роботі з боржниками (для визначення найбільш ефективного методу відшкодування збитків); виявленні шахрайства з кредитними картками; визначенні ймовірності, що клієнт може перейти до конкурента, та ін. Банки все частіше користуються технологією "швидкої оцінки" не тільки при видачі споживчих кредитів, а й при кредитуванні дрібного бізнесу. Для проведення скорингу в цьому випадку необхідний мінімальний пакет документів, а рішення про видачу кредиту приймається після аналізу основних даних про бізнес-клієнта. Як правило, це відомості про обсяг доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), кількість торговельних місць, торговельну площу цих об'єктів, а також про особисте майно власника бізнесу.
Банки України надають кредити здебільшого позичальникам, які належать до класів "А", "Б" і "В". Позичальникам, які за результатами оцінки фінансового стану потрапили до класів "Г" або "Д", кредити видають в окремих випадках, наприклад, для рефінансування вже виданого раніше кредиту, для реалізації програми санації підприємства-позичальника або за умови наявності високоліквідного забезпечення тощо.
Тема 10. ПРОБЛЕМНІ КРЕДИТИ І ЗАСОБИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БЕЗНАДІЙНИХ БОРГІВ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредитування і контроль» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Приклад“ на сторінці 2. Приємного читання.
