1.4. Теоретичні концепції кредиту та їх розвиток

Кредит і банківська справа

  – активні операції банків є первинними щодо пасивних.

Основоположником капіталотворчої теорії кредиту був англійський економіст Дж. Ло. Згідно з його поглядами, кредит не залежить від процесу відтворення і відіграє важливу самостійну роль у розвитку економіки.

Поняття кредиту поєднувалося з грошима й багатством. На думку Дж. Ло, за допомогою кредиту можна залучити та привести в рух усі невикористані виробничі можливості країни, створити багатство й капітал.

Банки він розглядав не як посередників, а як творців капіталу. Для цього, на його думку, достатньо лише активно розширювати кредит за рахунок випуску грошей. Щоб розірвати вузькі межі обігу повністю забезпечених грошей, Дж. Ло пропонував випускати нерозмінні грошові знаки. Шляхом розширення кредитування за рахунок емісії незабезпечених банкнот він обіцяв у короткий строк збагатити країну. Однак ці ідеї на практиці зазнали краху. Як тільки створений Дж. Ло банк розпочав випуск незабезпечених банкнот, вони катастрофічно знецінились і банк збанкрутував. Це на тривалий час підірвало довіру до капіталотворчої теорії і зміцнило позиції прихильників натуралістичної теорії.

Проте з розвитком кредитної системи, акціонерних банків і чекового обігу капіталотворча теорія знову відродилася. Особливо сприяв цьому в другій половині XIX ст. англійський економіст Г. Маклеод. На відміну від Дж. Ло він стверджував, що кредит не створює капіталу, а сам є капіталом, причому продуктивним, оскільки дає прибуток у вигляді процента; банки — "фабрики кредиту", вони створюють кредит, а значить — і капітал. Розглядаючи банки як "фабрики кредиту", Г. Маклеод цілком логічно доводив, що вирішальна роль у їхній діяльності належить активним операціям. На його думку, банки через депозитну чи готівкову емісію можуть здійснювати кредитні операції, внаслідок яких потім формуються депозити.

Г. Маклеод, на відміну від Дж. Ло і завдяки його невдалим експериментам з емісійним банком, уже розумів, що капіталотворення з допомогою кредиту не може бути безмежним. Він попереджав, що в здатності банків помножувати капітали криється велика загроза. Тому Г. Маклеод навіть ставив завдання знайти межі "розумного" збільшення обсягів кредиту. Все це стало помітним внеском у розвиток капіталотворчої теорії кредиту, а водночас і кроком до зближення з натуралістичною теорією.

Кредитна політика, що базувалася на капіталотворчій теорії, дедалі більше набирала експансіоністського характеру, у зв'язку з чим сама теорія стала називатися експансіоністською.

Першими зробили спробу пристосувати постулати капіталотворчої теорії до потреб державно-монополістичного регулювання економіки австрійський економіст Й. Шумпетер і німецький економіст А. Ган.

Й. Шумпетер у своїй книжці "Теорія господарського розвитку" дійшов висновку, що основним рушієм економічного розвитку є кредит. Це зумовлено тим, що банки, надаючи кредит, випускають в обіг нові платіжні засоби, які є капіталом, оскільки використовуються підприємцями для розширення виробництва.

Ототожнивши кредит із капіталом, Й. Шумпетер оголосив кредит і банки вирішальними чинниками розвитку виробництва, здатними запобігти економічним кризам, інфляції, забезпечити процвітання суспільства. Він упритул підійшов до розроблення кредитних методів економічного регулювання.

Ще далі в розробленні кредитної політики згідно з ідеями капіталотворчої теорії кредиту просунувся А. Ган. На відміну від своїх попередників він зробив спробу пояснити механізм капіталотворчої функції кредиту. Найповніше вона може розкритися під час кредитування за контокорентом. У такій формі банки задовольняють потреби підприємств не тільки в короткострокових, а Й у довгострокових кредитах, отже, і в капіталах. За контокорентом банк може будь-коли збільшити "купівельну силу" підприємства, необхідну для залучення у його обіг робочої сили і матеріальних цінностей. Збільшення виробництва і зростання цін зумовлюють додатковий попит на кредит. Такий механізм забезпечує зрощування банків із підприємствами, їх постійний контроль над економікою.

Виходячи з цього, А. Ган розробив рекомендації щодо широкого використання кредитної політики для підтримування високої економічної кон'юнктури. Змінюючи умови кредитування, постійно форсуючи надання позик, банки можуть створити стільки "купівельної сили", скільки необхідно, щоб збільшити попит, запобігти кризі надвиробництва, згладити коливання економічного циклу. Рекомендації А. Гана користувалися великою популярністю в 20-ті роки XX ст., коли глибокі економічні кризи регулярно вражали капіталістичний світ. Проте тривала гіперінфляція в самій Німеччині сприяла падінню авторитету капіталотворчих рекомендацій. Під тиском цих обставин він дещо переглянув свої позиції. Замість політики постійної кредитної експансії А. Ган рекомендував періодично проводити кредитну рестрикцію.

Проте це не означало принципової відмови А. Гана від капіталотворчої теорії кредиту. Уже в 1960 р. вія стверджував, що значна частина висунутих ним у 20-ті роки XX ст. положень, які гостро критикувалися тоді його опонентами, в кінцевому підсумку набули загального визнання. Усі сучасні теорії грошово-кредитного регулювання, передусім, кейнсіанського напряму, базуються на основних постулатах капіталотворчої теорії кредиту.

Дж, М. Кейнс повністю сприйняв основні положення капіталотворчої теорії і запропоновану А. Ганом ідею використання її в інтересах державного регулювання економіки. Слідом за А. Ганом Дж. М. Кейнс думав, що кризи й безробіття можуть бути послаблені втручанням емісійного банку й уряду в економічні процеси.

Дж. М. Кейнс уважав за можливе посиленням кредитної експансії збільшити масу грошей в обігу і пропозицію позичкового капіталу. Проте вплив цього чинника на збільшення попиту, а, отже, на послаблення кризового спаду та зростання зайнятості він бачив не прямим, а опосередкованим — через ставку процента. Якщо внаслідок кредитної експансії ставка процента знижується, то послаблюється перевага ліквідності та зростають інвестиції, які дають таку саму або більшу норму прибутку. Це сприяє швидкому виходу з кризового стану. У тому самому напрямі діє розширення платоспроможного попиту з боку населення, що стимулюється зростанням схильності до споживання через зростання доходів і зменшення процента за умов кредитної експансії.

Установлена Дж. М. Кейнсом залежність зростання економічної активності й зайнятості від зниження позичкового процента, а в кінцевому підсумку — внаслідок кредитної експансії базувалася на кількісній теорії грошей і капіталотворчій теорії кредиту. Проте Дж. М. Кейнс розумів "вузькі місця" обох теорій і в своїх побудовах механізму грошово-кредитного регулювання хотів їх обійти. Він теж відмовився від ідей своїх попередників щодо безмежних капіталотворчих можливостей кредиту та банків і радив поряд із кредитними інструментами широко використовувати інші заходи для регулювання економіки.

Деякі положення капіталотворчої теорії кредиту широко застосовують у своїх теоретичних побудовах представники неокейнсіанства та кейнсіансько-монетаристського синтезу. Методи грошово-кредитної експансії та рестрикції, що базуються на ідеях капіталотворчої теорії, міцно ввійшли в сучасну світову практику грошово-кредитного регулювання ринкової економіки.

Разом із тим накопичений досвід теоретичного аналізу кредиту та практичного його використання в політиці макроекономічного регулювання свідчить про те, що в тривалому спорі представників натуралістичної та капіталотворчої теорій жодна зі сторін не перемогла. Істина, як завжди, знаходиться посередині. Банки виявилися і посередниками, і "фабриками" грошового капіталу, їх активні операції хоч і є первинними відносно пасивних, але держави чітко обмежують обсяги цих операцій. Позичковий капітал хоч і здійснює самостійний рух, проте він не може зовсім відірватися від реального капіталу, а його самостійність має відносний характер. Тому сучасна наукова думка з теорії кредиту розвивається теж шляхом синтезу окремих ідей натуралістичної та капіталотворчої теорій.

Питання для самоперевірки

1. Назвіть причини виникнення кредиту,

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредит і банківська справа» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1.4. Теоретичні концепції кредиту та їх розвиток“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1 НЕОБХІДНІСТЬ І СУТНІСТЬ КРЕДИТУ

  • 1.2. Сутність кредиту та його характерні ознаки

  • 1.3. Зв'язок кредиту з іншими економічними категоріями

  • 1.4. Теоретичні концепції кредиту та їх розвиток
  • Тема 2 ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ КРЕДИТУ

  • 2.2. Основні принципи кредитування

  • 2.3. Роль кредиту в соціально-економічному середовищі

  • Тема 3. ФОРМИ ТА ВИДИ КРЕДИТУ

  • 3.3. Характеристика основних видів кредиту

  • Тема 4 ПОЗИЧКОВИЙ ПРОЦЕНТ ТА ЙОГО ФУНКЦІЇ

  • 4.2. Функції та роль процента

  • 4.3. Способи нарахування процентів

  • Тема 5 ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

  • 5.2. Поняття, призначення та класифікація банків

  • 5.3. Сучасні банківські системи та їх характеристики

  • 5.4. Становлення та розвиток банківської системи України

  • Тема 6 БАНКИ ЯК СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

  • 6.2. Організаційна структура банку

  • 6.3. Ліцензування банків та банківської діяльності

  • 6.4. Реорганізація і ліквідація банку

  • 6.5. Банківські об'єднання: порядок створення та їх типи

  • Тема 7 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ: ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ, МЕРЕЖА ТА СТРУКТУРА

  • 7.2. Функції та операції Національного банку України

  • 7.3. Структура та форми управління Національного банку України

  • Тема 8 БАНКІВСЬКІ РЕСУРСИ ЯК ОСНОВА ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКУ

  • 8.2. Капітал банку, його склад, структура, джерела формування та напрями використання

  • 8.3. Залучений капітал банку: суть, значення та загальна характеристика

  • 8.4. Запозичені банківські ресурси: суть, значення та загальна характеристика

  • Тема 9 РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

  • 9.2. Регулятивний капітал банку: призначення та порядок визначення

  • 9.3. Економічні нормативи капіталу банку

  • 9.4. Економічні нормативи ліквідності

  • 9.5. Нормативи кредитного ризику

  • 9.6. Нормативи інвестування

  • Тема 10 КЛАСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ І ПОСЛУГ

  • 10.2. Пасивні банківські операції та їх характеристика

  • 10.3. Активні банківські операції та їх характеристика

  • Тема 11 ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ В БАНКАХ

  • 11.2. Банківське обслуговування готівкового обігу

  • 11.3. Безготівкові розрахунки: суть, значення, класифікація та принципи організації

  • 11.4. Характеристика міжбанківських розрахунків

  • 11.5. Система електронних банківських послуг населенню

  • Тема 12 БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ЯК ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

  • 12.2. Порядок видачі та погашення банківських кредитів юридичним особам

  • 12.3. Банківське споживче кредитування

  • 12.4. Форми забезпечення повернення банківських кредитів

  • 12.5. Поняття кредитної політики банку

  • Тема 13 ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ

  • 13.2. Інвестиційний портфель банку та його класифікація

  • Тема 14 БАНКІВСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • 14.2. Неторговельні операції банків в іноземній валюті

  • 14.3. Характеристика основних форм міжнародних розрахунків

  • 14.4. Порядок здійснення міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями

  • 14.5. Відкрита валютна позиція банку та методика її розрахунку

  • Тема 15 ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

  • 15.2. Аналіз пасивів банку

  • 15.3. Аналіз активів банку

  • 15.4. Аналіз доходів, витрат і прибутку банку

  • 15.5. Основні показники ефективності діяльності банку

  • Тема 16 УЗАГАЛЬНЮЮЧА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ БАНКУ

  • 16.2. Основні компоненти рейтингової системи CAMELS

  • Тема 17 БАНКІВСЬКИЙ МАРКЕТИНГ

  • 17.2. Процес розробки стратегії банківського маркетингу

  • Тема 18 БАНКІВСЬКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

  • 18.2. Функції та елементи фінансового менеджменту в банку

  • 18.3. Методи управління активами та пасивами банку

  • 18.4. Управління банківськими ризиками

  • ПЕРЕЛІК ПІДСУМКОВИХ ПИТАНЬ З КУРСУ "КРЕДИТ І БАНКІВСЬКА СПРАВА"