• одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;
• купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;
• надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду (капіталу);
• погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);
• інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів, і навпаки).
У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:
• купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;
• купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком України кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповноважених фінансових установ, а також від нерезидентів;
• купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями. Операції з продажу готівкової іноземної валюти в касі банку та в пунктах обміну іноземної валюти, що не пов'язані з виконанням вищезазначених зобов'язань, можуть здійснюватися лише в межах суми іноземної валюти, купленої касою банку та пунктом обміну іноземної валюти;
• купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;
• залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами та нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);
• з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання здійснюється з відповідного рахунку витрат);
• за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат;
• з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.
Уповноважений банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку України дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком України та /або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку встановлюють для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку.
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначають як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.
Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 30 %.
При цьому встановлюють обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:
• загальна довга відкрита валютна позиція (Н13—1) має бути не більше ніж 20 %;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредит і банківська справа» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „14.5. Відкрита валютна позиція банку та методика її розрахунку“ на сторінці 2. Приємного читання.
