• інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше 5 % регулятивного капіталу;
• юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключну діяльність з надання фінансових послуг;
• регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам для інвестицій, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банку забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачена повна відповідальність його власників.
Пряма чи опосередкована участь банку в капіталі будь-якого підприємства, установи не повинна перевищувати 15 % капіталу банку.
Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 % розміру капіталу банку.
Отже, банки можуть брати участь в інвестуванні таким чином:
• 1) обслуговувати рух коштів, що належать інвесторам-клієнтам і призначені для інвестування;
• 2) мобілізувати накопичення для заощаджень і спрямовувати їх на інвестування через ринок цінних паперів;
• 3) вкладати в інвестиційні проекти власні та залучені ресурси.
Однак у сучасних умовах в Україні банки в основному обмежуються переважно першим видом діяльності, оскільки залучення коштів, що інвестуються, незначні. Це пов'язане з низкою об'єктивних чинників:
• рівень ціни кредиту перевищує його фінансову віддачу;
• загальний обсяг інвестицій, спрямованих в економіку, значно менший, ніж попит на них;
• нестача власного капіталу та брак достатніх резервів під кредитні ризики. У зв'язку з цим проблема концентрації банківського капіталу є надзвичайно актуальною;
• обмеження фінансових можливостей банків вимогами Національного банку України щодо обов'язкового резервування.
Збільшити інвестиційний потенціал комерційні банки мають можливість за рахунок заощаджень населення.
Якісним моментом можна вважати появу у вітчизняній практиці спеціалізованих інвестиційних банків. В узагальненому вигляді інвестиційні банки є фінансовими інститутами, що спеціалізуються на операціях з цінними паперами, реалізації інвестиційних проектів, довгостроковому кредитуванні клієнтів та акумулюють, як основні, такі функції:
• 1. Участь у фінансових програмах емітентів, формування інвестиційних портфелів.
• 2. Андерайтинг, тобто купівля на первинному ринку цінних паперів з подальшим їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з подальшим перепродажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 p.).
• 3. Продаж-купівля цінних паперів на вторинному ринку, портфельне управління фінансовими активами. Крім купівлі-продажу цінних паперів, від імені клієнтів інвестиційні банки також ведуть операції і здійснюють інвестування від власного імені.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредит і банківська справа» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 13 ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ“ на сторінці 5. Приємного читання.
