8.4. Запозичені банківські ресурси: суть, значення та загальна характеристика

Кредит і банківська справа

• 3. НБУ проводить операції на відкритому ринку з купівлі-продажу державних цінних паперів, які перебувають у його портфелі на продаж.

Учасниками біржових і позабіржових торгів із купівлі-продажу державних та інших цінних паперів можуть бути банки. За допомогою цих операцій вони можуть збільшувати (продаючи цінні папери, що є в їх інвестиційному портфелі) або зменшувати (купуючи цінні папери) залучені кошти.

Одним із засобів рефінансування комерційних банків є операції РЕПО.

РЕПО — фінансова операція, за якої одна сторона продає цінні папери іншій, перша сторона бере на себе зобов'язання викупити вказані цінні папери у визначений строк, або на вимогу другої сторони.

Операції РЕПО використовуються як інструмент оперативного управління ліквідністю банківської системи та здійснення НБУ грошово-кредитної політики. Учасниками операцій РЕПО можуть бути банки, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій та письмовий дозвіл НБУ на операції за дорученням клієнтів або від свого імені й на депозитарну діяльність і діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

НБУ в межах визначених на відповідний період основних монетарних показників для регулювання ліквідності банківської системи може проводити з банками операції "прямого" та "зворотного" РЕПО на визначену суму та на відповідний строк.

Банки, які потребують підтримки своєї короткострокової ліквідності, можуть звертатися до НБУ щодо здійснення операцій "прямого" РЕПО.

У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській системі, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося монетарною програмою, НБУ може продавати з власного портфеля державні цінні папери шляхом операцій "зворотного" РЕПО на відповідний період за умови викупу цих самих державних цінних паперів надалі в установлений строк.

Продаж і купівля державних цінних паперів при здійсненні операцій "прямого" і "зворотного" РЕПО відбуваються за ринковою або балансовою оцінкою (у разі відсутності активного фондового ринку).

НБУ може здійснювати операції на відкритому ринку з купівлі/продажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з банками, так і через проведення тендера заявок банків на участь в операціях РЕПО. Банки подають до Департаменту монетарної політики НБУ заявки на участь у тендері, у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі/продажу державних цінних паперів. НБУ, проводячи тендер, відбирає для задоволення ті заявки банків, які є найбільш привабливими для нього за ціновими параметрами (дешевші при купівлі і дорожчі при продажу), або за потреби мати у своєму портфелі конкретні державні цінні папери. Після проведення тендера НБУ надсилає банкам, які отримали право на купівлю/продаж державних цінних паперів, повідомлення-підтвердження про намір укласти договір про здійснення операцій прямого або зворотного РЕПО.

НБУ залежно від строку може здійснювати такі види операцій прямого та зворотного РЕПО:

• нічне РЕПО (строк дії один день);

• відкрите РЕПО (строк операції в договорі не визначається, кожна зі сторін договору може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору);

• строкове РЕПО (строк операцій чітко визначений).

У договорі про здійснення операцій РЕПО, крім інших умов, має передбачатися блокування державних цінних паперів, що є предметом договору, на відповідних рахунках у депозитарії. Перерахування коштів з рахунку покупця на рахунок продавця відбувається тільки після здійснення блокування державних цінних паперів.

Центральні банки європейських країн (Німеччини, Франції, Бельгії та ін.) кредитують комерційні банки переважно через переврахування векселів. У Франції й Німеччині центральний банк установлює квоти на переврахування векселів. У разі підвищення встановленої квоти комерційний банк сплачує підвищений процент за кредит у центральному банку.

Важливе значення в операціях Німецького федерального банку мають купівля і продаж державних цінних паперів у формі угод про зворотний викуп. Угодам про продаж державних цінних паперів зі зворотним викупом надається перевага перед іншими оперативними інструментами кредитної політики Німецького федерального банку.

Найширший розвиток мають кредитні відносини центрального банку з комерційними в Німеччині. Крім переврахованих кредитів, Німецький федеральний банк надає комерційним банкам ломбардні кредити на строк не більше трьох місяців під забезпечення надійними цінними паперами: векселями (включаючи казначейські векселі) та облігаціями федерального уряду і земель. Ліміти кредитування (квоти) встановлюються за кожною категорією забезпечення. Окремо також установлюється квота на кредит, на переврахування векселів залежно від розміру власного капіталу комерційного банку.

У США перевраховані операції центрального банку (Федеральної резервної системи) не є основною формою рефінансування комерційних банків. Найбільш притаманним тут є кредитування комерційних банків під заставу державних цінних паперів (облігацій, казначейських векселів).

Банк Англії кредитує комерційні банки під певні їхні зобов'язання за рахунок банківських депозитів, які зберігаються на відповідних рахунках у центральному банку.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредит і банківська справа» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „8.4. Запозичені банківські ресурси: суть, значення та загальна характеристика“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1 НЕОБХІДНІСТЬ І СУТНІСТЬ КРЕДИТУ

  • 1.2. Сутність кредиту та його характерні ознаки

  • 1.3. Зв'язок кредиту з іншими економічними категоріями

  • 1.4. Теоретичні концепції кредиту та їх розвиток

  • Тема 2 ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ КРЕДИТУ

  • 2.2. Основні принципи кредитування

  • 2.3. Роль кредиту в соціально-економічному середовищі

  • Тема 3. ФОРМИ ТА ВИДИ КРЕДИТУ

  • 3.3. Характеристика основних видів кредиту

  • Тема 4 ПОЗИЧКОВИЙ ПРОЦЕНТ ТА ЙОГО ФУНКЦІЇ

  • 4.2. Функції та роль процента

  • 4.3. Способи нарахування процентів

  • Тема 5 ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

  • 5.2. Поняття, призначення та класифікація банків

  • 5.3. Сучасні банківські системи та їх характеристики

  • 5.4. Становлення та розвиток банківської системи України

  • Тема 6 БАНКИ ЯК СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

  • 6.2. Організаційна структура банку

  • 6.3. Ліцензування банків та банківської діяльності

  • 6.4. Реорганізація і ліквідація банку

  • 6.5. Банківські об'єднання: порядок створення та їх типи

  • Тема 7 НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ: ЗАВДАННЯ, ФУНКЦІЇ, МЕРЕЖА ТА СТРУКТУРА

  • 7.2. Функції та операції Національного банку України

  • 7.3. Структура та форми управління Національного банку України

  • Тема 8 БАНКІВСЬКІ РЕСУРСИ ЯК ОСНОВА ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКУ

  • 8.2. Капітал банку, його склад, структура, джерела формування та напрями використання

  • 8.3. Залучений капітал банку: суть, значення та загальна характеристика

  • 8.4. Запозичені банківські ресурси: суть, значення та загальна характеристика
  • Тема 9 РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

  • 9.2. Регулятивний капітал банку: призначення та порядок визначення

  • 9.3. Економічні нормативи капіталу банку

  • 9.4. Економічні нормативи ліквідності

  • 9.5. Нормативи кредитного ризику

  • 9.6. Нормативи інвестування

  • Тема 10 КЛАСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ І ПОСЛУГ

  • 10.2. Пасивні банківські операції та їх характеристика

  • 10.3. Активні банківські операції та їх характеристика

  • Тема 11 ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ В БАНКАХ

  • 11.2. Банківське обслуговування готівкового обігу

  • 11.3. Безготівкові розрахунки: суть, значення, класифікація та принципи організації

  • 11.4. Характеристика міжбанківських розрахунків

  • 11.5. Система електронних банківських послуг населенню

  • Тема 12 БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ЯК ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

  • 12.2. Порядок видачі та погашення банківських кредитів юридичним особам

  • 12.3. Банківське споживче кредитування

  • 12.4. Форми забезпечення повернення банківських кредитів

  • 12.5. Поняття кредитної політики банку

  • Тема 13 ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКІВ

  • 13.2. Інвестиційний портфель банку та його класифікація

  • Тема 14 БАНКІВСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • 14.2. Неторговельні операції банків в іноземній валюті

  • 14.3. Характеристика основних форм міжнародних розрахунків

  • 14.4. Порядок здійснення міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями

  • 14.5. Відкрита валютна позиція банку та методика її розрахунку

  • Тема 15 ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

  • 15.2. Аналіз пасивів банку

  • 15.3. Аналіз активів банку

  • 15.4. Аналіз доходів, витрат і прибутку банку

  • 15.5. Основні показники ефективності діяльності банку

  • Тема 16 УЗАГАЛЬНЮЮЧА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ БАНКУ

  • 16.2. Основні компоненти рейтингової системи CAMELS

  • Тема 17 БАНКІВСЬКИЙ МАРКЕТИНГ

  • 17.2. Процес розробки стратегії банківського маркетингу

  • Тема 18 БАНКІВСЬКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

  • 18.2. Функції та елементи фінансового менеджменту в банку

  • 18.3. Методи управління активами та пасивами банку

  • 18.4. Управління банківськими ризиками

  • ПЕРЕЛІК ПІДСУМКОВИХ ПИТАНЬ З КУРСУ "КРЕДИТ І БАНКІВСЬКА СПРАВА"