– капітал, що споживається.
• 6. За способом розрахунків:
– банківський капітал;
– нормативний капітал.
• 7. За джерелами формування:
– статутний капітал;
– резервний капітал;
– нерозподілений прибуток;
– субординований капітал.
• 8. За характером використання у банківській діяльності:
– робочий капітал;
– неробочий капітал.
Власний капітал банку може також використовуватися для участі у власності акціонерних та спільних підприємств.
Власний капітал банку поділяється на калітал-брутто та капітал-нетто.
Власний капітал-брутто — це сума всіх фондів банку та нерозподіленого прибутку за балансом.
Власний капітал-нетто — це капітал-брутто за мінусом вкладень банку в господарську діяльність підприємств та організацій, акцій акціонерних товариств, витрат майбутніх періодів, відвернених коштів. Тобто капітал-нетто — це та частина власних коштів банку, що може бути використана як кредитні ресурси.
Розмір власного капіталу визначається кожним банком самостійно і залежить від багатьох чинників, основними серед яких є:
• рівень мінімальних вимог НБУ до статутного капіталу. Підвищення вимог збільшує потребу у власному капіталі;
• специфіка клієнтури банку. При значній кількості дрібних вкладників власних коштів потрібно буде менше, ніж за наявності великих вкладників;
• характер активних операцій. Наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кредит і банківська справа» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „8.2. Капітал банку, його склад, структура, джерела формування та напрями використання“ на сторінці 2. Приємного читання.
