Стимулювальна макроекономічна політика держави активізує діяльність всіх секторів економіки, підвищуючи їх потребу в грошових ресурсах, чим створює попит на кредитні продукти, а отже й резерв зростання грошових потоків й вартості капіталу банківської системи. Те ж можна зазначити й щодо бюджетної, інвестиційної, інноваційної, соціальної та екологічної політики. Натомість податкова й цінова політика стримують економічний розвиток, суттєво скорочуючи можливості нагромадження капіталу банківського сектору, як і нефінансових корпорацій.
Для здійснення політики рефінансування, спрямованої на підтримання ліквідності банків, а отже і їхньої здатності до збереження ділової активності, Національним банком України застосовуються такі інструменти [57]: кредити овернайт, надані через постійно діючу лінію рефінансування, кредити рефінансування, надані шляхом проведення тендеру, короткострокові двосторонні угоди (операції peno), проведення операцій з депозитними сертифікатами (проведення тендерів з розміщення депозитних сертифікатів та їх погашення), стабілізаційний кредит.
Перспективні заходи державного регулювання ділової активності банківської системи викладено в "Основних засадах грошово-кредитної політики на 2013 рік" [48]. Зокрема в документі сказано, що головною метою грошово-кредитної політики з урахуванням положень Конституції України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Відповідно до Закону України “Про Національний банк України” під час виконання своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Головним критерієм успішності проведення грошово-кредитної політики є підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін. Річний показник приросту індексу споживчих цін у 2013 – 2014 роках має стабілізуватися в діапазоні 4 – 6%, а починаючи з 2015 року - утримуватися в межах 3 – 5% [48]. Важелі цінової та грошово-кредитної політики НБУ передбачає спрямувати на забезпечення ціново) стабільності в середньостроковій перспективі, зокрема не лише на досягнення визначених інфляційних орієнтирів, а й для сприяння формуванню системних передумов підтримки стабільного низькоінфляційного середовища та забезпечення стійкості грошової одиниці України до потрясінь у довгостроковій перспективі. У цьому аспекті важливе місце належатиме удосконаленню операційної структури реалізації грошово-кредитної політики. Монетарний режим, що базується на ціновій стабільності, передбачає провідну роль процентних ставок як головних інструментів та операційних орієнтирів грошово- кредитної політики. З огляду на це у міру розвитку фінансової системи та ефективнішої роботи трансмісійних механізмів відбуватиметься посилення ролі процентної політики в регулюванні грошово-кредитного ринку. У період до набуття інструментами процентної політики належного ступеня дієвості провідна роль у процесі грошово-кредитного регулювання відводитиметься кількісним показникам обсягу грошової пропозиції. Операційними орієнтирами грошово-кредитної політики розглядатимуться монетарні критерії ефективності й індикативні цілі, передбачені програмою “Стенд-бай” (підтримується Міжнародним валютним фондом) із змінами, які встановлюватимуться під час здійснення її переглядів. На нашу думку, відсоткова ставка виступає важливим чинником стабільності макроекономічної системи, впливаючи на інвестиційний попит підприємств і пропозицію інвестиційних ресурсів домогосподарствами, оскільки саме вона належить до головних детермінант схильності домогосподарств до споживання чи заощадження, виражаючи переваги поточного споживання, порівняно із майбутнім та формуючи ціни капіталу на мікроекономічних ринках. Однак за умов поточної кризи роль відсоткової ставки як інструмента та орієнтира монетарної політики суттєво змінилася, тобто величина облікової ставки НБУ сьогодні не може виконувати регулятивну і стимулювальну функції національної ставки відсотку. В цьому зв'язку слушними є міркування В.О. Лепушинського щодо розбіжностей у механізмах втрати ефективності ставки рефінансування в розвинених країнах та країнах, що розвиваються [32, с. 52]. Відсоткова ставка за умов нефункціонуючих фінансових ринків не може адекватно відображати ціну грошових ресурсів, і капіталу, адже обсяг торгівлі такими ресурсами не є зіставним з докризовим. Центральні банки розвинутих країн при загрозі дефляції знизили свої відсоткові ставки майже до нульового рівня. Втім, такий захід не дав очікуваних результатів, робота фінансових ринків залишається заблокованою і кредити не надходять до реального сектора економіки. Центральні банки країн, що розвиваються (більшість з них зазнала девальвації), також обмежені у використанні процентної політики, оскільки зниження ними процентних ставок не пришвидшить економічного зростання в умовах обмеженого зовнішнього попиту. З метою покращення процентної політики НБУ [34, с. 53 – 54] удосконалив методологію визначення процентної ставки, шляхом змін переліку факторів, що враховуються при визначенні рівня та характеру змін облікової ставки. Відповідно до Положення про процентну політику Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.08.2004 Na 389 [54], із змінами, внесеними згідно [55, 57], при обчисленні облікової ставки враховуються тенденції розвитку та змін таких показників: фактичний та прогнозний рівень інфляції у відповідному періоді, фактичний та прогнозний рівень зміни індексу цін виробників промислової продукції, рентабельність основних галузей економіки, фактичний та прогнозний рівень реального валового внутрішнього продукту, розмір дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, фактичний та прогнозний розмір платіжного та торгового балансів, темпи приросту грошової маси в обігу, фактична та прогнозна структура випущених в обіг Національним банком України платіжних засобів у відповідному періоді, динаміка процентних ставок на міжбанківському ринку кредитних ресурсів, динаміка процентних ставок за кредитами та депозитами банків.
Здешевлення грошових ресурсів, звичайно, підвищує ліквідність фінансової системи, проте не обов'язково покращує фінансовий стан підприємств реального сектору економіки. Отже, зростання вартості товарів і капіталів, пов'язане із стимулювальною монетарною політикою, головним чином, лишається номінальним. Так, поетапне стрімке зниження облікової ставки НБУ влітку 2010 року з 10,25% до 7,75% і до 7,5% в березні 2012 р. не дозволило досягти таких цілей стимулювальної монетарної політики, як економічне зростання, технологічне оновлення підприємств за рахунок здешевлення позикових коштів. Адже банківська система надлишкові фінансові ресурси вкладає в спекулятивні валютні операції, а вихід на прибуткову роботу в 2012 р. забезпечено за рахунок високої вартості кеш-кредитів. При цьому кредитні ресурси для вітчизняних підприємств залишаються надто дорогими, оскільки їх вартість перевищує досягнутий і, навіть, потенційний рівень рентабельності у виробництві, будівництві, а подекуди й у торгівлі та сфері послуг. Звичайно, за таких умов збільшення ринкової вартості капіталу галузей виробничої сфери може бути пояснено тільки спекулятивними мотивами, перерозподілом активів між окремими мажоритарними акціонерами, що представляють економічні інтереси окремих фракцій уряду країни. Те ж стосується й вартості банківського капіталу, адже довгострокова прибутковість фінансового сектору є сумнівною, а на даному етапі трансакції із банківським капіталом здійснюються за заниженими цінами, створюючи резерв для майбутніх спекулятивних угод, предметом яких будуть банківські структури чи фінансово-промислові групи.
Вищеперераховані макроекономічні фактори деякою мірою зіставні із факторами ліквідності банківської системи, запропонованої в дослідженні [23, с. 112]. Проте, на відміну від запропонованої класифікації, розглянуті вище фактори, що впливають на вартість капіталу банків, та їх безпосередні наслідки, ми пропонуємо класифікувати за наступною ієрархічною системою критеріїв (рис. 1.5):
• 1. За джерелами виникнення – фактори макро-, мезо- та мікрорівня
• 2. За періодом впливу на фінансовий результат банківської системи, що складає основу грошового потоку банків – випереджаючі, поточні та перспективні.
Джерела виникнення факторів нагромадження капіталу банківською системою нами розподілено за 3-ма групами: фактори макро-рівня охоплюють інші, аніж фінансові корпорації економічні суб'єкти та генеруються, насамперед, процесами реального сектору економіки; фактори мезо-рівня ми пов'язуємо головним чином із інструментальними засобами державного регулювання фінансовою системою, тобто інструментами монетарної політики. Нарешті, фактори мікросередовища зумовлені ситуацією на грошово-кредитному ринку: обсягами попиту й пропозиції кредитних та депозитних продуктів, ціною залучення грошових ресурсів, рівнем конкуренції й транзактивних витрат. В цьому полягають принципові розбіжності між класифікацією чинників зміни вартості капіталу банків та факторами ліквідності банківської системи, запропонованої в праці [23, с. 112].
Зазначимо, що класифікація факторів за 2-м критерієм здійснена за результатами аналізу лагових кореляцій між динамікою чинників зовнішнього оточення банків як ділових підприємств та показниками фінансових результатів банківської системи. Враховуючи динамічність економічних тенденцій світових та внутрінього фінансових ринків, гнучкість макроекономічної політики НБУ, уряду України, а також урядів та центробанків інших країн світу, оцінок фінансової ситуації в Україні міжнародними організаціями, під час дослідження було обчислено та проаналізовано показники кореляції із лагом до 6 місяців у напрямку випередження та запізнення (у помісячному розрізі).
Рис. 1.5. Класифікація факторів прибутковості банківської системи та наслідки її змін для економіки (Авторська розробка)
Прикладна цінність результатів класифікації факторів економічного оточення на вартість банківського капіталу за періодом впливу полягає в тому, що стає можливим виявити кількісно міру впливу певного чинника на фінансовий результат, а отже й економічний потенціал банківської системи на певному часовому горизонті. Звичайно, щоб одержати кількісні показники чутливості вартості банківського капіталу до впливу факторів макрооточення а також встановити міру детермінації процесів економічного розвитку країни банківською системою, необхідно виконати ретельний економетричний аналіз процесів і тенденцій розвитку всіх секторів економіки України.
З цією метою було опрацьовано дані щодо валового внутрішнього продукту, темпів його зростання, зайнятості, видатків та дефіциту Державного бюджету, динаміки цін промислової продукції та дефлятора ВВП, процентні ставки на фінансовому ринку та в середньозваженому обчисленні за всіма інструментами монетарної політики, розмір вимог домогосподарств за депозитами, а також величину чистого прибутку банківської системи в цілому. Дані для аналізу охоплювали період з лютого 2008 по травень 2012 рр. Звичайно, первинний набір досліджуваних макроекономічних показників був значно більший, а його скорочення до вищеперерахованих показників пов'язано із значимістю результатів кореляційно-регресійного аналізу. Порогом для вилучення певного фактору із дослідження було абсолютне значення коефіцієнту кореляції між ним та сумою чистого прибутку банківської системи в цілому в розмірі |0,3|, адже за нижчих значеннях коефіцієнту кореляції зв'язок між факторним та результативним показником вважається слабким та статистично не значимим. Нагадаємо, що коефіцієнт парної кореляції розраховується за формулою:
де xi – значення спостережень незалежної змінної;
yi – значення спостережень залежної змінної; n – кількість спостережень.
Розглядаючи економічні процеси макро-рівня, не можна нехтувати таким явищем, як циклічність, що позначається на обсягах товарних та грошових потоків, а отже й спричиняє мінливість вартості капіталу підприємств реального сектору й банківської системи.
Циклічні коливання економіки зумовлені як макроекономічними циклами з різними періодами тривалості, так і приватними діловими циклами, що можуть повторюватись в інтервалі до 2-х років. Для виявлення характеристик періодичності у впливі факторів на зміни вартості банківського капіталу нами було виконано Фур'є-аналіз часових рядів для чинників, віднесених до мезо- та макрорівня. Результати аналізу чутливості вартості капіталу банківської системи до впливу найважливіших макроекономічних детермінант, а також впливу змін грошових потоків фінустанов на національну економіку буде наведено в наступному підрозділі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інноваційні методи оцінки банківського капіталу» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Макроекономічні чинники нагромадження капіталу банківською системою“ на сторінці 2. Приємного читання.
