• пошук нових форм співробітництва на міжбанківському ринку та інтеграція до міжнародного ринку банківських послуг;
• вдосконалення діяльності національних інститутів в сфері кредитного забезпечення реального сектору економіки, враховуючи досвід розвинутих країн.
В подальшому заходи щодо збільшення обсягів залучених коштів, підтримання ліквідності на достатньому рівні шляхом узгодження строків залучених коштів і вкладень банків, забезпечення оптимального співвідношення між власними та залученими коштами, підвищення ефективності управління зобов'язаннями сприятиме скороченню витрат і підвищенню рівня прибутковості діяльності, а отже, ефективному використанню потенціалу банківської системи.
Отже, сучасна модель розвитку економіки України потребує перетворення банківського сектора на ефективну систему акумулювання грошових ресурсів і подальше їх спрямування у найбільш перспективні сектори економіки, яким є сільське господарство – стратегічно важлива галузь економіки країни. Серед основних факторів економічного зростання саме аграрного виробництва виділяють кредитне забезпечення.
Світова фінансова криза в Україні набула найважчих форм прояву і негативно вплинула на кредитні відносини в аграрному секторі економіки, а різке падіння цін на сільськогосподарську продукцію призвело до значного погіршення фінансового стану аграрних підприємств.
Впродовж останніх років в Україні кредитування банками підприємств агропромислового комплексу було зведено до мінімуму або здійснювалось за залишковим принципом.
Такий стан речей має логічне пояснення та лежить у площині не тільки виробника-позичальника з позиції його ефективної діяльності й привабливості для кредиторів, а й в площині організації діяльності банків-кредиторів, сутність якої зводиться до виконання вимог регулюючих органів щодо забезпечення стабільної банківської системи та задоволення вимог власників банків. Крім зазначеного, від дій держави, які мають вираз у стратегічних планах розвитку та відповідних інструментах їхньої реалізації, залежить, крім іншого, і співпраця банків з аграріями [231, с. 30].
Негативним чинником, що не на користь аграрному сектору економіки, є те, що збільшення кількості банків з іноземним капіталом та стабільність їх діяльності в період фінансової кризи, в посткризовий період суттєво не впливає на кредитування аграрних підприємств, оскільки в стратегічних планах цих банків не є пріоритетним напрямком співпраця з аграрним сектором.
Банки із 100-відсотковою державною часткою власності – Ощадбанк та Український експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк") не спеціалізуються на обслуговуванні сільськогосподарських товаровиробників.
В законодавстві України не йдеться про створення окремих умов для функціонування банків, які спеціалізуються на обслуговуванні агропромислового комплексу України, хоча це конче необхідно сьогодні задля забезпечення програм динамічного розвитку аграрного сектора економіки.
На фоні зростання обсягів залучених кредитів в економіку (з 183,6 млрд. грн. в 2007 р. до 522 млрд. грн. в 2011 р. або збільшилися в 2,8 рази) та зростання обсягів наданих кредитів підприємствам АПК (з 26,8 млрд. грн. в 2007 р. до 60,5 млрд. грн. в 2011 р. або збільшилися в 2,3 рази); зменшення рівня процентних ставок комерційних банків України за надані кредити підприємствам АПК у національній валюті протягом 2000-2011 рр.. (з 56% в 2000 р. до 19% в 2011 р.) частка наданих кредитів підприємствам АПК в загальній сумі кредитів наданих в економіку зменшується і становить в 2011 р. 11,6% до загальної суми кредитів, тоді як в 2007 р. ця частка становила 14,6%, а розмір компенсації процентних ставок з держбюджету України був найнижчим в 2009 р. – 9%., і змінювався таким чином: 14% становив в 2001 р., а в 2011 р. – відповідно 15,5% [278].
На суттєве зменшення процентних ставок на майбутнє сподіватися не варто, оскільки у ціну за кредит банк закладає відсоток за ризиковість операцій, а кредитування аграрних підприємств досі вважається ризиковою операцією.
Хоча, Алейнікова О.В. [5, с. 129] вважає, що необхідно законодавчо обмежити позиковий відсоток, зрівнявши його розмір з реальними витратами банків, оскільки, на думку автора, "компенсація облікової ставки НБУ є по факту інструментом підтримки і без того небідного банківського сектора, а не аграрної сфери економіки. Пояснення високого позикового відсотка рівнем інфляції безпідставні, оскільки саме позиковий відсоток і є причиною, основним генератором інфляції, а не навпаки".
На думку Скрипник А. [338, с. 33] "значна різниця ставок на початковому етапі (2000-2001 рр..) пояснюється незавершеністю ринкових перетворень у цей період та відсутністю класу власників, спроможних обслуговувати й відповідати за отримані в борг фінансові ресурси... переважною реакцією банківської системи на підвищений ризик кредитування підприємств аграрної галузі є зростання відсоткової ставки".
Разом з тим, проблематичним для сільського господарства стосовно кредитування їх банками є те, що:
• залишаються високими процентні ставки за кредит в порівнянні з іншими галузями економіки;
• компенсаційні виплати підприємства отримують із запізненням, процедура надання компенсації відбувається на конкурсній основі для підприємств АПК і містить бюрократичну тяганину з наданням значної кількості документів (10-12) і щорічно потрібно поновлювати цю процедуру, що призводить до утримання від участі в програмі більшості сільськогоподарських підприємств.
Для підвищення попиту на банківські кредити з боку підприємств аграрного сектора економіки необхідні заходи монерної політики НБУ, спрямовані на реальне зниження інфляції й процентних ставок, збільшення обсягів рефінансування комерційних банків.
З метою зростання ролі банківської системи України в механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності підприємств аграрної сфери необхідна послідовна державна політика, яка повинна ґрунтуватися на необхідності розробки системи заходів формування здорового конкурентного середовища й створення умов для стійкого розвитку банківських установ як основних кредиторів в країні та застосуванню стимулюючих важелів, котрі сприятимуть розширенню співпраці банків з суб'єктами аграрного виробництва, задля зростання підприємницької активності і ефективності їх діяльності на перспективу. Активізація співпраці комерційних банків з аграрними підприємствами неможлива без створення стійкої ресурсної бази, тому зростає необхідність пошуку механізмів залучення коштів і зростання капіталізації банківської системи України.
СТАН БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізми банківського кредитування в аграрній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль банківської системи України у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності аграрних підприємств“ на сторінці 4. Приємного читання.
