Рівень банківського капіталу залежить від ринкових кредитних і депозитних ставок... Чим вищі відсоткові ставки за депозитами, тим виша пропозиція грошей від населення, що призводить до зростання обсягів залучених капіталів банків і підвищення темпів зростання сукупного банківського капіталу [177, с. 191].
Проблемою у функціонуванні банківської системи України є і те, що "у сукупних активах банків у 945,5 млдр. грн. їх власний капітал складає лише 141,8 млрд. грн. (15%). Така ситуація формує підвищений ризик рейдерських атак на банки – у рейдерів завжди є спокуса отримати величезні активи за мізерну ціну" [136, с. 20]. На думку автора, однією із негативних наслідків функціонування банків із іноземним капіталом є те, що "...є приклади відмежування материнських банків від проблем своїх дочірніх структур у випадках настання критичної ситуації з такими структурами в інших країнах. Відмежування може мати різні причини, але результати для нас завжди будуть негативними".
Отже, на кредитному ринку іноземні банківські установи знаходяться у вигіднішому становищі порівняно з вітчизняними банками через наявність капіталу материнських банків, що забезпечило їх фінансову стійкість в кризовий період, зростанню конкуренції між ними заважає, перш за все, недостатній рівень капіталізації вітчизняного банківського сектору. Однак, невиправдались очікування щодо зниження вартості банківських послуг з приходом іноземного банківського капіталу на кредитний ринок України, що є важливим стримуючим чинником поліпшення кредитного забезпечення.
Коваленко В.В. [177, с. 193] з-поміж інших одним із шляхів вирішення проблеми капіталізації та концентрації банківського капіталу вбачає "розробку комплексу обмежень у процесі залучення іноземного капіталу в банківську систему країни" та "застосування системи пільгового оподаткування прибутку, що спрямовується на збільшення банківського капіталу".
Одним із механізмів впливу на стан грошово-кредитного ринку є регулювання рівня ліквідності вітчизняної банківської системи, якою вона була охоплена впродовж 2009-2010 рр.. з метою пошуку ефективних механізмів боротьби з нею задля стимулювання кредитної діяльності банківських установ.
Однак, на думку Лобозинської С. "стимулювання кредитування вітчизняної економіки необхідно реалізувати комплексними заходами фіскальної та монетарної політики для формування сприятливої кон'юнктури ринків, а не через механізм рефінансування, основне призначення якого – оперативно відновлювати ліквідність банківської системи з метою недопущення поширення кризових явищ у фінансовому секторі" [212, с. 16].
Досвід розвинутих країн, які мають міцну банківську систему, свідчить, що обов'язковою умовою стабільного існування банків в довгостроковій перспективі є наявність у них продуманої кредитної політики. Сьогодні банки повинні не лише формувати свою кредитну політику, а й постійно стежити за її відповідністю умовам, що змінюються.
На жаль, в умовах сьогодення, "основним головнім болем фінансистів є проблемні кредити, частка яких за даними Асоціації українських банків (АУБ) складає біля 1,8 млрд. грн. від усього кредитного портфеля – 4,2%. Для порівняння – у Європейських банках вважається максимально допустимий рівень до 2%. Детальний аналіз кредитного портфеля комерційних банків показує, що швидше за все зростають обсяги довгострокових кредитів. За словами фахівців частка середньо і довгострокових кредитів у загальному кредитному портфелі банків сягає вже рівня 23-25% [223, с. 26].
За станом на 01.01.2012 р. прострочені кредити банків становили 79,3 млрд. грн. або 9,6% від загальної суми їх кредитних вкладень... із 01.01.2008 р. і до 01.01.2011 р. прострочена заборгованість банків в Україні постійно зростала. За станом на 01.07.2011 р. порівняно з 01.01.2008 р. вона збільшилася з 6357 млн. грн. до 86354 млн. грн., тобто майже в 13,6 рази, тоді як кредитні вкладення банків зросли лише в 1,6 раза (з 485368 млн. грн. до 792047 млн. грн.). І тільки за результатами другого півріччя 2011 р. визначилося певне поліпшення стану кредитних вкладень банків: при зростанні обсягів кредитних вкладень на 104,5% (із 755030 млн. грн. на 01.07.2011 р. до 827596 млн. грн. на 01.01.2012 р.) прострочена заборгованість за кредитами скоротилася на 6,95% (із 84851 млн. грн. до 80359 млн. грн.)... За весь період, що аналізується частка прострочених кредитів у загальній сумі наданих банками кредитів коливалася в межах від 1,3% (за станом на 01.01.2008 р.) до 11,2% (за станом на 01.01.2011 р.) і залишається значною дотепер" [94, с.40-41].
Враховуючи таку ситуацію банкам необхідно більше коштів спрямовувати на формування резервів під кредитні операції, що перевищує кредитні вкладення.
Однак в банківській практиці існують суб'єктивні чинники, які можуть формувати загрозу діяльності і ліквідності банків – це непрофесійність персоналу і керівництва банків.
Прагнучи до мінімізації ризиків банківської діяльності і не маючи для цього суттєвих важелів, банки спрямовують свої зусилля на власних клієнтів, максимально експлуатуючи їх можливості. Підвищені відсотки, різні комісії, додаткові умови, що обмежують права клієнтів – вес це інструменти, за допомогою яких банки прагнуть забезпечити свій захист від негараздів економічної, політичної чи будь-якої іншої ситуації [136, с. 20-21].
Саме така практика не створюватиме сприятливі умови для клієнтів банку і негативно позначатиметься на кредитних відносинах.
На думку Кузнецова Л.В. [200, с. 270] одним із завдань динамічного розвитку банківської системи в умовах глобалізації є "розробка методології та методики оцінювання фінансових ризиків, що в кінцевому підсумку впливає на збільшення наданих фінансових послуг, а саме: реформування процедури банкрутства; нормативне регулювання щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальників за кредитними договорами з метою підвищення захисту прав кредитора та вкладників банків; забезпечення повноцінного функціонування агентства кредитних історій; створення умов для підвищення якості кредитного аналізу платоспроможності позичальників і забезпеченості кредитів, у т.ч. надання фінансово-кредитним установам можливості перевіряти достовірність поданих документів потенційних позичальників; підвищення вимог до розкриття обов'язкової інформації учасниками фінансового ринку у т.ч. інформації про кінцевих власників фінансових установ".
Основною перепоною для успішного запровадження банківського інвестиційного кредитування реального сектору економіки є інституційні ризики, які пов'язані з відсутністю політико-економічної стабільності в країні, постійно змінюваним законодавством та механізмами регулювання інвестиційної діяльності [195, 19 с.].
Тому стратегічним завданням розвитку банківської системи України є:
• підвищення рівня концентрації вітчизняного банківського капіталу;
• зростання ресурсного потенціалу комерційних банків через механізм здешевлення банківських послуг;
• відновлення довіри з боку населення з метою мобілізації ресурсів як основи кредитних операцій;
• формування кредитної політики банків, яка максимально орієнтована на клієнта, що досягається через комплексне обслуговування клієнтів, вивчення їх потреб, прагнення надати послуги на рівні вищому, ніж в конкурентів, орієнтацію на пропозицію послуг, які не входять до стандартного пакета тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізми банківського кредитування в аграрній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль банківської системи України у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності аграрних підприємств“ на сторінці 3. Приємного читання.
