Коефіцієнт фінансового левериджу характеризує ступінь забезпеченості позичальника власним капіталом і полягає в оцінці розміру власного капіталу та ступеня залежності позичальника від залучених ресурсів. При розрахунку даного показника враховуються всі боргові зобов'язання позичальника банку, незалежно від їх термінів. Чим вище частка залучених засобів (короткострокових і довгострокових), тим нижче клас кредитоспроможності позичальника. Зростання частки боргових зобов'язань з 0,27 (або 27%) в 2007 р. до 0,61 (або 61%) в 2010 р. означає щорічне зниження класу кредитоспроможності аграрних підприємств Вінницької області, а в 2011 р. поліпшується ситуація з кредитоспроможністю.
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) показує частку власного капіталу у загальній сумі джерел коштів. Чим вищий цей показник, тим підприємство є більш фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів.
Як видно із проведених розрахунків, сільськогосподарські підприємства Вінницької області з роками знизили свою фінансову стійкість (значення показника не відповідає нормативному – більше або дорівнює 0,5) і зменшується в динаміці впродовж 2007-2010 рр.. і становить 39% і лише в 2011 р. становить вже 0,45.
Аналіз фінансового стану сільськогосподарських підприємств показує його нестійкість, а відсутність власних фінансових ресурсів для господарської діяльності перетворює аграрні підприємства в ненадійних партнерів для банківських установ. При кредитуванні банки віддають перевагу тим підприємствам, які ведуть успішну господарську діяльність, є прибутковими, мають стабільний та стійкий фінансовий стан, можуть надавати в заставу ліквідне майно, не мають простроченої заборгованості позичальника від залучених ресурсів [56, с. 77].
Не менш важливими для оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств є система показників прибутковості, приведена в таблиці 2.13.
Таблиця 2.13
Показники прибутковості сільськогосподарських підприємств Вінниччини*
| Показники | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | 2010 р. | 2011 р. | Нормативне значення коефіцієнта |
| Коефіцієнт норми прибутку | 0,07 | 0,11 | 0,04 | 0,16 | 0,37 | більше 0,1 |
| Коефіцієнт рентабельності | 0,09 | 0,19 | 0,09 | 0,30 | 0,19 | більше 1 |
| Рентабельність всієї діяльності | 8 | 13,2 | 4,9 | 17,6 | 233 | збільшення |
| Рентабельність операційної діяльності | 15,3 | 20,1 | 14,5 | 27,1 | 30,9 | більше ОД |
*Джерело: розраховано за даними статистичного збірника [381, 382]
Коефіцієнти прибутковості характеризують ефективність використання всього капіталу, включаючи його залучену частину [128, с. 55].
Для поліпшення кредитоспроможності позичальників державі необхідно розробити заходи підтримки вітчизняного товаровиробника, насамперед стратегічних для розвитку економіки галузей, зокрема, сільськогосподарських товаровиробників. Нині сільськогосподарська галузь знаходиться у критичному стані: держава тривалий час була "повернута спиною" до аграрного сектору, внаслідок чого сільськогосподарські товаровиробники не мали змоги одержувати необхідні прибутки й бути кредитоспроможними позичальниками.
Проблемою кредитного забезпечення аграрних підприємств є неврахування специфіки й особливостей аграрного сектора економіки при кредитуванні, нестабільна фінансова підтримка держави, нерозвиненість кредитування сільськогосподарських підприємств іншими кредитними структурами, якими є кредитні спілки. Необхідно створювати кооперативи, які в перспективі відіграватимуть вагому роль у мікрокредитуванні підприємств аграрного сектору економіки [56, с. 77].
Отже, при наданні банківських кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальника. Ця процедура є обов'язковою, адже від її результатів залежить ефективність як окремої кредитної угоди, так і кредитної діяльності банку в цілому. З іншого боку, точність оцінки кредитоспроможності важлива і для позичальника, оскільки вона є основою для прийняття рішення про надання кредиту та визначає його обсяги.
Сьогодні в умовах динамічності та нестабільності ринкового середовища функціонування комерційних банків та підприємств виникає потреба в розробці нових ефективних та дієвих методів визначення кредитоспроможності позичальників, що дозволить вдосконалити кредитні відносини банків з суб'єктами аграрного бізнесу, забезпечивши оптимальне поєднання їх інтересів.
Нині вітчизняні банки розробляють власні індивідуальні методики визначення кредитоспроможності позичальник, використавши загальні вимоги щодо оцінки фінансового стану визначені Положенням НБУ "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків". Вони самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості та за результатами оцінки фінансового стану визначають клас позичальника на підставі загальної суми балів за основними та додатковими показниками, при чому питома вага суми балів за додатковими (суб'єктивними) показниками не може перевищувати 30% від визначеної банком загальної суми балів.
Однак, як свідчить банківська практика, більшість з них не враховують окремих факторів, що мають значний вплив на фінансовий стан підприємств, не приділяться належної уваги дослідженню грошових потоків та галузевих особливостей діяльності, що важливо при кредитуванні саме аграрного сектору економіки і це значно знижує ефективність оцінки.
Враховуючи те, що подана інформація, на основі якої здійснюється оцінка кредитоспроможності позичальників може бути недостовірною – це є перешкодою банківському персоналу на шляху здійснення реальної оцінки фінансового стану на перспективу, що вкрай негативно впливає на ефективність кредитної діяльності банків.
На шляху до розв'язання проблеми відбору позичальників банкам варто звернутись до світової практики оцінки кредитоспроможності підприємств (рейтингові методики, кредитний скоринг і моделі прогнозування банкрутства, що ґрунтуються на статистичних методах, таких як MDA, модель нагляду за позиками Чессера, система показників Бівера, модель CART); (моделі комплексного аналізу, засновані на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту: правило „6С”, CAMPARI, PARTS).
У світовій практиці при оцінюванні кредитоспроможності позичальників широко застосовуються методи прогнозування можливості банкрутства підприємства.
Отже, з метою вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності аграрних підприємств, вітчизняним комерційним банкам необхідно проводити аналіз звертаючись до досвіду іноземних банків та враховуючи специфіку їх діяльності.
Оцінка кредитоспроможності позичальника являє собою процес відбору та аналізу фінансових показників, що впливають на величину кредитного ризику, їх аналіз та систематизацію у вигляді присвоєння кредитного рейтингу, який повинен не тільки відображати поточний фінансовий стан підприємства, але і давати прогноз на перспективу. Тому на сьогоднішній день існує необхідність враховувати галузевий чинник у методиці оцінки кредитоспроможності банківського позичальника з метою підвищення її ефективності.
УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ В АГРАРНІЙ СФЕРІ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізми банківського кредитування в аграрній сфері» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кредитоспроможність як критерій надійності та фінансових можливостей аграрних підприємств“ на сторінці 4. Приємного читання.
