Розділ 5. ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З РОЗРАХУНКОВО-КАСОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПЛАТІЖНОГО ОБОРОТУ КЛІЄНТІВ

— суму платежу цифрами та прописом;

— призначення платежу (наприклад, оплата будівельних робіт згідно з договором № 3-В від 10 грудня 2005 р. без ПДВ).

Підприємства можуть надавати банкам платіжні доручення на перерахування коштів з поточних рахунків протягом 10 календарних днів після дня їх заповнення.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:

— за фактично відвантажену чи продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

— у порядку попередньої оплати — якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та обумовлено в договорі;

— для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, складеними не пізніше строку, установленого чинним законодавством;

— для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, відкриті в банках;

— для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів;

— в інших випадках відповідно до укладених договорів та чинного законодавства.

Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та депозитних рахунків згідно з режимом використання цих рахунків.

Значно рідше в банківській практиці використовуються платіжні вимоги-доручення. Це — комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

— верхня — вимога постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість відвантаженої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

— нижня — доручення покупця своєму банку перерахувати з його рахунка відповідну суму на користь постачальника.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником — одержувачем коштів і надсилається безпосередньо на адресу по-купця-платника.

Якщо покупець згоден оплатити вимогу-доручення, він має заповнити нижню частину документа і подати його в свій банк для виконання. Платіжні вимоги-доручення вважаються дійсними та приймаються банками протягом 20 календарних днів після дня їх виписки.

Для вдосконалення розрахунків між юридичними особами в безготівковій формі, а також з метою скорочення розрахунків між фізичними та юридичними особами в готівковій формі за товари, роботи та послуги використовуються розрахункові чеки. Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банківській установі (банку-емітенту), що обслуговує його рахунок, оплатити чекотримачу суму грошових коштів, вказану в чеку.

Розрахункові чеки виготовляються на спеціальному папері та брошуруються у книжки по 10, 20 і 25 чеків. Термін дії чекової книжки — один рік.

Чеки із чекової книжки виписуються чекодавцем і видаються чекотримачу в оплату за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.

Чекотримач має право пред'явити у свій банк для оплати одержаний від платника чек протягом 10 календарних днів з дня виписки чека. Банк чекотримача зобов'язаний перевірити правильність заповнення чека та своєчасність пред'явлення його до оплати. Якщо чекодавець та чекотримач обслуговуються в одній банківській установі, грошові кошти списуються з рахунка чекодавця і одночасно зараховуються на рахунок чекотримача.