Розділ 4. ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ФОРМУВАННЯ РЕСУРСНОЇ БАЗИ

Ощадні вклади — це грошові заощадження фізичних осіб, що вносяться ними до банку з метою накопичення й отримання відповідного доходу у вигляді процентів. Кожному власнику ощадного вкладу видається спеціальна ощадна книжка. Ощадна книжка — це письмове свідчення (іменне або на пред'явника) про здійснення внеску у формі ощадного вкладу, в якому відображаються поступово усі операції із зарахування та зняття коштів з відповідного вкладного рахунка. Ощадні вклади часто використовуються як безстрокові депозити, тобто умови зберігання коштів на них не прив'язані до конкретних строків. Отже, власники ощадних книжок мають можливість одержувати гроші з ощадних вкладів або взагалі їх закрити у будь-який необхідний момент, але з обов'язковим попереднім повідомленням банку (як правило — за декілька днів) про цей намір.

Як було зазначено вище, визначальними чинниками при встановленні плати за строковими депозитами є розмір вкладу та термін, на який вносяться грошові кошти. Чим більші сума та строк користування вкладом, тим відповідно вищою буде ставка процента.

При визначенні рівня доходів вкладників від розміщення їхніх грошових коштів банки використовують схеми нарахування простих і складних процентів.

Так, при використанні схеми простих процентів базою нарахування відповідної процентної ставки за кожний встановлений період буде одна і та сама основна сума строкового вкладу.

При використанні схеми складних процентів дохід за кожний період обчислюється не з первісної суми вкладу, а із загальної суми, яка включає основну (первісну) суму та проценти, що були нараховані за всі попередні періоди.

Приклад. При залученні грошових коштів на тримісячний вклад у сумі 10 000 грн під ставку 15 % річних зі щомісячним нарахуванням складних процентів загальний розмір вкладу на кінець встановленого періоду становитиме:

Таким чином, використання складних процентів (за інших однакових умов) однозначно є вигідним для вкладників банку, оскільки забезпечує їм більший дохід.

Поряд із наведеними варіантами нарахування процентів значний вплив на рівень доходу вкладників справляє періодичність процентних нарахувань у межах встановленого терміну зберігання грошей на рахунку. Чим частіше здійснюється нарахування складних процентів, тим більшою буде остаточна сума вкладу на кінець терміну його використання.

Це треба добре розуміти вкладникам і депозиторам, щоб орієнтуватись у різних схемах, які використовуються банками при залученні строкових вкладів.

Приклад. Комерційний банк "Ласкаво просимо" пропонує юридичним особам тримісячний депозит двох видів: а) депозит "Святковий" на умовах щодекадного нарахування складних процентів за ставкою 16,5 % річних; б) депозит "Ювілейний" на умовах щомісячного нарахування складних процентів за ставкою 17 % річних.

Для визначення найбільш прийнятного для потенційного вкладника варіанта треба розрахувати так звану ефективну річну процентну ставку. Виходячи з формули (4,5), ефективна ставка може бути обчислена так:

Отже, оголошена процентна ставка за депозитом "Святковий" нижча, ніж за депозитом "Ювілейний" (16,5 % < 17 %), в той час як ефективна річна процентна ставка за ним при розрахунку виявилась вищою (18,4 % > 17,2 %), тому саме цей депозит є більш прийнятним для депозитора з погляду дохідності.

В останній час все більшої актуальності набуває розвиток системи страхування депозитів у комерційних банках, необхідність якої визнана більшістю країн світу.

Сьогодні не існує єдиної універсальної схеми страхування депозитів для всіх країн, тому що, незважаючи на процес уніфікації банківського законодавства, національні особливості різноманітних типів банківських систем ще досить значні. Особливості страхування депозитів у кожній країні залежність від структури національної банківської системи, порядку функціонування системи контролю і нагляду, відносин держави з комерційними банками. Прийняті системи страхування депозитів підрозділяються на гарантовані та системи з законодавчо невизначеними гарантіями.

Системи визначених гарантій застосовуються в тих випадках, коли обов'язок держави щодо захисту банківської системи юридично не закріплюється і базується на основі минулого досвіду. Система визначних гарантій властива країнам, у яких офіційна процедура гарантування депозитів відображена в державних і спеціалізованих банківських і фінансових законах, або в затверджених статутах фондів страхування депозитів.

Системи із невизначеними гарантіями характеризує відсутність:

— спеціального закону у вигляді юридичного зобов'язання щодо збереження вкладів у банках. На оцінювання можливої допомоги вкладникам впливають суб'єктивні чинники;

— правил, які регламентують ліміти відшкодування і форми компенсацій, що дає можливість державі у випадку банкрутства провести фінансування на власний розсуд;

— повноцінних фондів компенсації.

Схема законодавчо закріплених гарантій, як правило, властива банківським системам із сильною залежністю банків від держави.