Розділ 9. ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ

— у 1996 р. та першій половині 1998 р. спостерігався значний дефіцит бюджету (до 6,2% від ВВП), зовнішнє фінансування дефіциту було основним каналом впливу валюти і забезпечення стабільності курсу, що водночас збільшувало зовнішній борг; у 2000 — 2002 pp. — профіцит бюджету (+1% від ВВП) у 2000 р. чи його незначний дефіцит у 2001 р. (до -1%) та у 2002 р. (-1,7% );

— у 1996 р. та першій половині 1998 р. зовнішній державний борг зріс на 50%, або на 3,7 млрд дол. США ( 7,9 млрд у 1995 p. до 11,6 млрд дол. у 1998 р. ) та відповідно зросли валютні платежі з його обслуговування, які зменшували резерви НБУ; у 2000— 2002 pp. відбулося зменшення зовнішнього державного боргу приблизно на 25%, або майже на 2 млрд дол. США (із 12,5 млрд дол. у 1999 р. до 9,6 млрд дол. у 2002 p.), що забезпечило зменшення платежів із його обслуговування та навантажені на резерви НБУ, особливо після реструктуризації боргу в 2000 р;

— у 1996 р. та першій половині 1998 р. від'ємний торговельний баланс від -1,1 млрд до -1,5 млрд дол., від'ємний поточний рахунок платіжного балансу від -1,2 млрд до -1,3 млрд дол.; у 2000-2002 рр. позитивний торговельний баланс — від 613 млн дол. до 1,5 млрд дол., позитивний поточний рахунок платіжного балансу від 1,4 млрд до 2,2 млрд дол. у 2002 р., надходження за поточним рахунком без зростання боргу є основним каналом забезпечення стабільності курсу;

— у 1996 р. та першій половині 1998 р. відбувалось постійне скорочення обсягів ВВП (щорічне зменшення від 10% у 1996 р. до 1,9% у 1998 р.); у 2000—2002 рр. високий рівень зростання ВВП (5,8% у 2002 р., 9,1% у 2001 р., 4,8 у 2002 р.);

— незначний обсяг резервів НБУ (найвищий рівень 5,7 тижня імпорту, або 24,7% від зовнішнього державного боргу); у 2000—2002 рр. відбувалось зростання резервів НБУ, в 2002 р. до 10 тижнів імпорту, або 45% від зовнішнього державного боргу;

— у 1996 р. та першій половині 1998 р. відбувалося зростання реального ефективного обмінного курсу, що протидіяло збільшенню експорту, погіршувало торговельний баланс та зменшувало приплив валюти; у 2000 — 2002 рр. — стабілізація РЕОК на сприятливому рівні для експортерів та його подальша девальвація, що стимулювало експорт, збільшувало сальдо торговельного балансу та приплив валюти без зростання зовнішніх заборгованостей.

Для збереження умов стабільного функціонування валютного ринку і забезпечення позитивного впливу курсової політики на економіку та макроекономічні чинники необхідно здійснити комплекс заходів державної економічної політики:

— щодо державного стимулювання та підтримки українського експорту;

— державного стимулювання прямих іноземних інвестицій і створення сприятливого інвестиційного середовища;

— формування системи ефективного управління зовнішнім державним боргом і зменшення витрат на Його погашення та обслуговування.

Діяльність банків з іноземним капіталом на Україні характеризується високими показниками. Частка іноземного капіталу в загальному зареєстрованому статутному фонді банків України становить 12 922 млн грн або 31,5 % (для порівняння: в Росії цей показник дорівнює 15,9 %). Серед них — здебільшого банки з австрійським, російським, французьким, голландським, американським, турецьким, угорським, німецьким, шведським, британським капіталом. Тобто нині кожен п'ятий банк в Україні — з іноземним капіталом, кожен одинадцятий — зі стовідсотковим іноземним капіталом.

На 1 грудня 2007 р. в Україні налічувалось 44 банки, створені за участю іноземного капіталу (16 банків — зі 100 % іноземним капіталом). Частка іноземного капіталу в статутному капіталі банків становить 31,5 %. Окремі приклади придбання українських банків (або часток їх акцій) іноземними інвесторами в 2004 — 2007 рр. наведені в таблиці 9.1.

Отже, банки з іноземним капіталом відіграють певну роль у залученні іноземного капіталу до банківської системи України. Сьогодні головне завдання полягає в розширенні міжнародної діяльності банків з метою залучення коштів нерезидентів для підвищення рівня капіталізації і збільшення ресурсної бази банків, що сприятиме розвитку банківської системи країни і збільшуватиме можливість кредитування вітчизняної економіки.

Грошово-кредитна політика 2008 р. передбачає збереження основних принципів та механізмів її реалізації зі спрямуванням їх на закріплення досягнутих результатів у ціновій стабільності грошово-кредитного ринку і банківської системи в цілому. Досягнення проголошеної мети здійснюватиметься шляхом регулювання грошово-кредитного ринку через його валютний, кредитний та фондовий сегменти з використанням відповідних монетарних інструментів.

Також завданням валютно-курсової політики в 2008 р. є підтримування досягнення макроекономічних цілей зростання, стабільності національної валюти, підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Виконання цього завдання ускладнюється через очікувані суттєві зміни в процесах припливу—відпливу валюти, що можуть відбутися після вступу України до СОТ, подальше зростання цін на енергоносії, наявність інфляційних очікувань та інші ризики.

Національний банк України планує збереження режиму плаваючого курсу, а орієнтирами курсової політики залишає стабільність реального обмінного курсу, який формує сприятливі умови для зовнішньоекономічної діяльності, та незначну номінальну девальвацію гривні. Важливим завданням є збільшення золотовалютних резервів та розвиток валютного ринку з урахуванням посилення ролі євро на міжнародних фінансових ринках.

Таблиця 9.1. Придбання українських банків іноземними інвесторами

Отже, банки з іноземним капіталом відіграють певну роль у залученні іноземного капіталу до банківської системи України. Сьогодні головне завдання полягає в розширенні міжнародної Діяльності банків з метою залучення коштів нерезидентів для підвищення рівня капіталізації і збільшення ресурсної бази банків, що сприятиме розвитку банківської системи країни і збільшуватиме можливість кредитування вітчизняної економіки.

Грошово-кредитна політика 2008 р. передбачає збереження основних принципів механізмів її реалізації зі спрямуванням їх на закріплення досягнутих результатів у ціновій стабільності грошово-кредитного ринку і банківської системи в цілому. Досягнення проголошеної мети здійснюватиметься шляхом регулювання грошово-кредитного ринку через його валютний, кредитний та фондовий сегменти з використанням відповідних монетарних інструментів.