Розділ «2.1.2. Озимі хліба»

Колосок складається з двох квіток, дуже рідко – з трьох і більше і двох колоскових лусок, які розміщені по боках. Квітка двостатева, форма зерна овальна або видовжена (рис. 2.1.12).

Екологічні групи

За екологічними ознаками усі сорти жита, які вирощують в Україні, можна поділити на три групи: західноєвропейську, місцеву (степову) та гібридну.

Рис. 2.1.12. Основні морфологічні ознаки жита: А – типи жита: Б – будова листка (а – листкова пластинка, б – язичок, в – вушка, г – листкова піхва); В – будова колоска (1 – ость, 2 – зовнішні і 3 – внутрішні квіткові плівки, 4 – колоскові луски, 5 – пірчаста приймочка, б – ниточки пиляків, 7 – пиляки); Г- форми зерна (1, 3 – овальна, 2, 4- видовжена)

Серед озимих культур озиме жито характеризується найвищою морозостійкістю. У безсніжні зими воно легко витримує морози до мінус 25°С, а при доброму загартуванні йому не шкодить зниження температури повітря до мінус 35°С. Проте озиме жито, особливо тетраплоїдні сорти, недостатньо зимостійке, зокрема малостійке проти випрівання та вимокання. Зерно жита здатне проростати при температурі ірунту 1-2°С, а дружні сходи з'являються при температурі 6-12°С. Сума ефективних температур для його проростання становить близько 50°С. Активний ріст рослин восени відбувається до настання стійкого похолодання із середньодобовою температурою 4-5°С. Навесні жито раніше відростає, ніж пшениця, і приблизно на 7-10 днів швидше достигає.

Процес кущення жита найкраще відбувається при температурі 10-12°С, при її зниженні до 4-5°С кущення припиняється. Сума ефективних температур від сходів до кущення жита становить 67°С. У період вегетації сприятливою для жита є температура 18-20°С. Дуже чутливе воно до високих температур у період цвітіння – погіршується запилення квіток, спостеріїається череззерниця, а при наливанні формується щупле зерно. Сума ефективних температур від початку весняного відростання до достигання становить 1200-1500°С, а від проростання насіння до достигання 1800°С.

Жито менш вимогливе до вологи, ніж озима пшениця. Воно досить ефективно використовує осінньо-зимові опади і краще витримує весняні посухи завдяки добре розвиненій кореневій системі. Проте в суху осінь сходи бувають досить зрідженими і рослини погано кущаться. Транспіраційний коефіцієнт у жита нижчий, ніж у озимої пшениці (340-420). Все ж озиме жито досить негативно реагує на грунтову й повітряну посуху. Особливо шкодить житу грунтова посуха у період трубкування рослин, коли формуються генеративні органи. Суха погода і спека, а також затяжні дощі у період цвітіння негативно впливають на запилення квіток, що викликає череззерницю. Завдяки добре розвиненій кореневій системі, маса якої в 1,5 раза перевищує пшеничну (6 т/га проти 3-4 т/га), та її високій всмоктувальній здатності озиме жито дає добрі врожаї не тільки на родючих чорноземах, а й на бідних піщаних грунтах Полісся, добре витримує підвищену кислотність грунту (pH 5,5), невелику засоленість.

Озиме жито добре використовує поживні речовини з важкорозчинних сполук ґрунту, позитивно реагує на внесення фосфорних добрив, завдяки яким краще розвиваються коренева система і надземні органи, а також ефективніше засвоюється рослинами азот.

При нестачі у ґрунті калію у рослин погано розвивається листя, знижуються інтенсивність кущення і стійкість проти вилягання. Якщо в ґрунті мало фосфору і калію, знижується і стійкість жита проти низьких температур.

З урожаєм зерна жита 1 ц і соломи 1,5 ц з ґрунту виноситься 3 кг азоту, 1,2-1,5 кг Р2О5 і 2,5 кг К2О.

Озиме жито відзначається підвищеною кущистістю, утворюючи 3-5 пагонів на одну рослину. Закінчується кущення переважно восени, але може продовжуватись і навесні. На відміну від інших зернових культур, озиме жито закладає вузол кущення близько до поверхні ґрунту (1,7-2,0 см), незалежно від глибини загортання насіння. У фазах кущення і трубкування у жита спостерігається інтенсивний ріст рослин у висоту, приріст перед колосінням досягає 5 см за добу. Тому при загущенні рослин (особливо на родючих ґрунтах) жито сильно вилягає. Причому фази кущення й трубкування у жита проходять швидше, ніж у пшениці, а колосіння та цвітіння більш тривалі. Цвіте жито протягом 10-12 днів.

За нормальних умов розвитку жито достигає на 8-10 днів раніше, ніж озима пшениця. Тривалість вегетаційного періоду у жита на півночі досягає 350, на півдні – 270 днів.

Озиме жито є перехреснозапильною рослиною. Запилюється вітром, найкраще при відносно тихій погоді, коли легким вітром хмарками переноситься пилок над рослинами (жито "красується").

Сорти

Більшість сортів озимого жита, районованих в Україні, належать до диплоїдної групи (кількість хромосом у соматичних клітинах 14). В останні роки стали поширюватись сорти тетраплоїдної групи (28 хромосом).

Диплоїдні сорти порівняно з тетраплоїдними більш стійкі проти вимерзання і випрівання, мають більш розвинену кореневу систему, меншу вибагливістю до умов вирощування; тетраплоїдні – стійкіші проти вилягання, утворюють крупне зерно (маса 1000 зерен 45-50 г, у диплоїдних 28-35 г) з більшим вмістом білка, більш вибагливі до реакції грунтового розчину – на кислих грунтах (pH 3-4) сходи жовтіють, рослини погано зимують і часто гинуть, вибагливі до агрофону, менш зимостійкі. При вирощуванні тетраплоїдних сортів необхідно дотримуватися просторової ізоляції від диплоїдних сортів (не менше 200 м). Тетраплоїдні сорти більш поширені у західній частині України, де сприятливіші умови для перезимівлі, і у північно-східних областях (Чернпівській, Сумській, Харківській); диплоїдні – у районах з жорсткішими умовами зимівлі.

Технологія вирощування

Попередники. Порівняно з озимою пшеницею жито менш вибагливе до попередників, у тому числі й до повторного вирощування. Все ж потенційні можливості районованих його сортів найбільшою мірою виявляються при вирощуванні їх після кращих попередників, особливо при недостатньому внесенні добрив. За даними дослідів наукових установ, урожайність жита за рахунок кращих попередників підвищується на 6-40%. До таких попередників на Поліссі належать: зайняті пари (люпином, вико-вівсяними сумішами, озимими на зелений корм і силос); багаторічні трави одноукісного використання, рання картопля, льон-довгунець, кукурудза на зелений корм; у Лісостепу – багаторічні трави на один укіс, озимі та кукурудза на зелений корм, вико-вівсяні суміші на зелений корм і сіно, горох на зерно, озима пшениця. При вирощуванні жита слід враховувати можливість вилягання посівів високорослих сортів при розміщенні їх після удобрених зайнятих парів і багаторічних трав на родючих грунтах. У такому разі ці попередники доцільніше використовувати під озиму пшеницю, а озиме жито сіяти після інших рекомендованих попередників.

Обробіток ґрунту. Залежно від попередників і грунтово- кліматичних умов проводять основний і передпосівний обробіток грунту, завданням якого є збереження вологи в орному і посівному шарах на час сівби, знищення бур'янів, поліпшення поживного режиму. Практично такий обробіток здійснюється аналогічно обробітку фунту під озиму пшеницю.

Застосовують плужний або безплужний обробіток. В умовах Полісся на ґрунтах з мілким орним шаром оранку проводять на його глибину або застосовують чизельний обробіток на глибину 22-25 см, який руйнує грунтову підошву, але не вивертає її на поверхню.