Розділ 3. Інфраструктура журналістики

Навчальні заклади, які мають у своїй структурі факультети журналістики, як правило мають серію "Журналістика" у своїх періодичних виданнях, які називаються переважно "Вісниками".

Почнімо наш огляд з періодичних видань флагмана української журналістської освіти - Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 1958 р. тут розпочав своє життя часопис "Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія Журналістика". Із здобуттям Україною незалежності нумерування чисел розпочато заново. Зараз головним редактором журналу виступає директор Інституту професор В. В. Різун. "Вісник" має тематичне спрямування, його числа присвячуються науковим школам професорів Інституту і передбачають стислу розповідь про Вчителя та його учнів, усі вони репрезентовані науковими працями.

Після постанови ВАК України, якою було передбачено статус фахового видання, в Інституті було створено кілька нових часописів. Головним із них можна вважати "Наукові записки Інституту журналістики", заснований у 2000 р. з періодичністю 4 рази на рік (квартальник). Головний редактор журналу - професор В. В. Різун. Часопис має рубрики: "Гість інституту", "Лекційний фонд", "Моніторинг ЗМК", "Дисертаційне дослідження", "Погляд", "Бібліографія". Журнал ведеться з вигадкою. Кожне його число готує окрема кафедра, яка знайомить журналістську спільноту із своїм складом, історією, проблематикою наукових студій.

Скромніший обсяг має щорічник "Українське журналістико-знавство". Видання засноване 2000 р. за редакцією професора В. В. Різуна. Воно має такі рубрики: "Шпальта головного редактора", "Наукові проблеми та завдання", "Історія журналістикознавства", "Методологія та методика досліджень", "Теорія журналістики", "Постаті", "Термінологія", "Рецензії та відгуки", "Конференції, семінари, наради", "Дисертаційні дослідження".

Практично кожна кафедра Інституту журналістики з 2000 р. має своє окреме періодичне видання, яке виходить один раз на рік. Кафедра мови і стилістики видає часопис "Стиль і текст", що його редагує завідувач кафедри професор Н. П. Шмарова. Журнал має рубрики: "Теоретичні питання", "Стилістичні категорії", "Жанрова специфіка", "Рецензії".

Кафедра історії журналістики за редакцією завідувача професора Н. М. Сидоренко здійснює випуск збірника "Образ", де містяться рубрики: "Теорія образу", "Світ розмаїтий літератури", "Публіцистичні обрії", "Світло християнства". У 2002 р. кафедра відновила випуск часопису "Журналістика", заснованого ще в 1976 р. У часопису наявні рубрики: "До джерел", "Грані", "Постаті", "Гендерні акценти", "Преса за межами України", "Студентська наука", "Журналістська доля (інтерв'ю, есе)".

Наймолодша кафедра Інституту - теорії соціальних комунікацій, - що працює під керівництвом професора В. В. Різуна, видає щорічник "Актиальні питання масової комунікації".

Ми перелічили не всі періодичні видання Інституту журналістики, особливо з огляду на те, що унаслідок трансформації журналістської освіти можлива поява нових наукових часописів.

Важливим центром фахової журналістської періодики є факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. З 1958 р. тут видається "Вісник Львівського університету. Серія Журналістика". Головою редакційної ради сьогодні є декан факультету професор М. П. Присяжний. "Вісник" має розділи "Концептуальні засади журналістики", "Сфера ЗМІ в світі та в Україні", "Сучасний публіцистичний дискурс" та ін.

У 1995 р. кафедра української преси заснувала свій часопис, який спочатку називався "Збірник праць кафедри української преси", а з 2002 р. дістав сучасну назву - "Пресознавчі студії: історія, теорія, методологія. Збірник праць кафедри української преси і Дослідницького центру історії західноукраїнської преси". Головним редактором часопису є завідувач кафедри української преси професор С. А. Кость. Особливість часопису полягає в тому, що він містить наукові статті, матеріали конференцій, які проходять на факультеті журналістики, наукові роботи студентів, а також публіцистичні та літературні твори викладачів факультету. С. А. Кость дотримується думки, що таким і повинен бути часопис для журналістів: не відзначатися науковим пуризмом, мати право на публікацію публіцистичних, літературних творів, містити інтерв'ю з видатними особами, есеї, полеміку з важливих проблем. Часопис не претендує на ваківську реєстрацію, але вільний у своїй програмі та її реалізації.

Професор Львівського національного університету імені Івана Франка Б. В. Потятиник видає з 2004 р. журнал "Медіа критика", залучаючи до участі в ньому широке коло авторів, як науковців, так і журналістів. Журнал виходить щомісяця і жваво відгукується на події в сучасному медіа-світі, розглядаючи проблеми свободи слова, журналістської майстерності, застосування новітніх технологій в комунікативній діяльності.

Другим визначним центром дослідження журналістики у Львові є Науково-дослідний центр періодики Національної Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України. Центр створений у 1993 р. з ініціативи професора М. М. Ро-манюка, відомого історика преси. Він же став і першим його керівником. Зараз професор М. М. Романюк - директор бібліотеки, проте він не припинив своєї участі у виданнях НДЦ періодики. НДЦ видає такі періодичні видання: щорічні часописи "Збірник праць Науково-дослідного центру періодики", "Українська журналістика в іменах"

НДЦ періодики регулярно проводить конференції під загальною назвою "Українська періодика: історія і сучасність", матеріали яких друкуються в однойменних збірках. Збірник праць і матеріали конференцій мають таку внутрішню структуру: "Історія української періодики", "Теорія і практика преси", "Українська періодика як історичне джерело", "Українська журналістика в іменах".

Відзначимо, що НДЦ періодики НЛНБ імені В. Стефаника -єдина інституційна академічна установа в Україні, яка здійснює дослідження журналістики, як зрозуміло з назви - лише друкованої.

Інші університети, які відкрили в своєму складі спеціальність "Журналістика", містять матеріали своїх учених у "Вісниках" чи "Наукових записках", ввівши для цього спеціальні рубрики. Але й тут є тенденція до створення своїх суто журналістських видань. Піонером виступив Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, кафедра журналістики якого 2004 р. розпочала видання свого часопису (2 рази на рік) "Діалог: Медіа-студії". Редагує часопис завідувач кафедри журналістики професор О. В. Александров. Журнал має рубрики: "Медіа-сучасність", "Медіа-історія", "Медіа-освіта", "Медіа-образ", "Медіа-мова", "Медіа-рецензія" та ін.

У Російській Федерації Московський, Санкт-Петербурзький, Воронезький, Ростовський-на-Дону та інші університети, де є факультети журналістики, мають, як правило, серію журналістики в своїх періодичних виданнях, що найменовані переважно "Вісниками".

Молодий журналіст мусить знати про ці видання й використовувати їх для розширення свого творчого діапазону, збагачення професійного досвіду.

Словник молодого журналіста

КОМЕНТАР (від лат. соттепіагішп - нотатки, пояснення, тлумачення) - роз'яснювальні або критичні міркування чи витлумачення певних подій і фактів громадського, наукового, культурного життя. Коментар пояснює зміст певної події, політичного чи історичного документа, незрозумілі місця літературного чи публіцистичного твору.

У журналістиці поняття "коментар" має два значення: широке і вузьке. У широкому значенні "коментар" - це стрижень аналітичної журналістики, її головна складова частина й сутність. Тут існує правило: факти недоторкані - коментарі вільні. Журналіст особливо сумлінно, правдиво, точно й вичерпно повинен викладати факти, але цілком вільний у коментарях до них і ні перед чим, окрім своєї совісті, не відповідає за них.