Розділ «ПРОФЕСІЯ ЖУРНАЛІСТА»

• як основний або додатковий фах вивчати публіцистику і комунікацію, відвідуючи при цьому якомога більше курсів з журналістики;

• навчатися в одній з вищих шкіл або академій телебачення і кіномистецтва.

Розвиток журналістської освіти в Україні має найтісніше пов'язуватися з вимогами медійного ринку, який сам перебуває у процесі становлення. За словами Х.-А. Ферріса, ключовими моментами нової журналістики є поява нових медій та адаптація до нових вимог старих, інтерактивність та мультимедійність, розвиток нових ніш та нові моделі медіабізнесу. Поряд з тим, на його думку, не існує нової чи старої журналістики. Переможцем завжди виходить професійна журналістика, орієнтована на запити авдиторії та новітні технологічні досягнення.

Міркуючи про сучасну журналістську освіту в Україні, В. Здо-ровега зокрема звернув увагу на три речі. По-перше, це інфантилізм першокурсників бакалаврату, їхнє переважне невміння викладати думки і невмотивованість щодо обраного фаху. Адже журналістика вимагає, окрім усього іншого, ще й наявності особистого досвіду людини. По-друге, на його думку, слід здійснити концептуальне розмежування освіти майбутніх журналістів і медіаменеджерів. На Медіа Клубах також було здійснено умовний розподіл на журналістську і медіаосвіту. По-третє, журналістська освіта має бути мобільною і гнучкою через особливості професії, необхідність швидкого реагування на зміну ринку, соціальні обставини, рівень технологічного розвитку суспільства.

Отже, розуміння медіаосвіти має бути концептуально відмежоване від журналістської освіти. Тоді як друга зосереджується на проблемах професії журналіста, перша може стосуватися ширшого переліку спеціальностей мас-медійної (масовокомунікативної) галузі, включно з медіаменеджментом. Хоч існують інші тлумачення. Б. Потятиник пише, що у Північній Америці, де й народився термін Media Education, розрізняють власне журналістську освіту (підготовка фахівців для роботи в мас-медіях) і медіаосвіту. Відповідно медіаосвіта передбачає роботу з широким колом осіб, зокрема із шкільною молоддю та батьківською громадськістю, які, здебільшого, не мають стосунку до безпосередньої редакційної роботи. Тобто вона наближається до концепції широкої медіаграмот-ності. Н. Габор пропонує термін "медіапросвіта", "медіапросвіт-ництво". Подібним чином розуміють медіаосвіту в Польщі та Росії. Концептуальна адаптація цих понять в Україні вимагає широкої професійної дискусії, яка допоможе визначитися у пріоритетах розвитку медій і масових комунікацій.

Контрольні запитання

1. Яких правил треба дотримуватися, щоб стати хорошим журналістом?

2. Назвіть особливості жанру журналістського розслідування.

3. Професійні стандарти новинної журналістики.

4. Схарактеризуйте особливості правового статусу журналіста.

5. Чому етика є частиною журналістського професіоналізму?

6. У чому полягає важливість саморегуляції медій?

7. Типові помилки журналістів при публікації даних соціологічних досліджень.

8. Поясніть значення термінів "PR" і "спін".

9. Головні проблеми журналістської освіти в Україні.

Тема для дискусії: Що таке громадський інтерес?

Література

Бекешкіна І. Опитування громадської думки. Посібник для журналістів і політиків. - К., 2005.

Богуш Д. Украина и Россия: информационные войны ниже пояса

Ведерникова І. Чому прокололися соціологи? // Дзеркало тижня. — 2006. —