Шепіт пробіг по залі.
– Що у вас? Що чутно? – з гарячковою квапливістю запитував король.
– Лихо… голод… суцільні могили…
Король затулив очі рукою.
– Господи Ісусе! Господи Ісусе! – тихо повторював він.
Потім продовжив розпитування:
– Довго ще зможете протриматися?
– Пороху немає. Ворог біля самих валів…
– Багато його?
– Хмельницький… Хан із всіма ордами.
– І хан там?
– Так…
Настало глухе мовчання. Присутні лише переглядалися, розгубленість була на всіх обличчях.
– Як же ви вистояли? – запитав канцлер, не приховуючи недовіри.
Почувши ці слова, Скшетуський підвів голову, немов нових набув сил, гордовитий вираз блиснув на його лиці, й він відповів із несподіваною силою в голосі:
– Двадцять відбитих штурмів, шістнадцять виграних боїв у полі, сімдесят п’ять вилазок…
І знову настало мовчання.
Несподівано король розправив плечі і струснув перукою, немов лев гривою; на жовтуватому його лиці проступив рум’янець, очі заблищали.
– О Господи! – закричав він. – Досить із мене цих порад, цього тупцювання на місці – нічого більше зволікати! Є хан чи немає, зібралось чи не зібралось ополчення – досить, клянуся Богом! Сьогодні ж ідемо на Збараж!
– На Збараж! На Збараж! – повторило кілька рішучих голосів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вогнем і мечем» автора Генрих Сенкевич на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 193. Приємного читання.