TextBook – Вал наш учорашній розкопують.
– Говорив я, треба чекати штурму. Ходімо, пане Міхал, скільки можна так стояти!
– Зовсім не обов’язково вони штурм готують, їм і для відступу вільний шлях потрібен. А скоріш за все, вежі, в яких стрільці сидять, туди затягнуть. Ви тільки подивіться, пане: заступи так і миготять; кроків на сорок уже зарівняли.
– Тепер бачу, але страшенно щось нині сонце очі сліпить.
Заглоба почав із-під долоні вглядатися. І побачив, як у проріз, зроблений у насипі, рікою ринула чернь і миттєво загатила порожній простір між валами. Одні негайно заходилися стріляти, інші – гризти лопатами землю, зводячи новий насип і шанці, яким належало черговим, третім уже кільцем обхопити польський табір.
– Ого! – закричав Володийовський. – Що я говорив?… Оно вже й машини котять!
– Ну, не минути штурму, це ясно. Ходімо звідси, – сказав Заглоба.
– Ні, це зовсім інші белюарди! – вигукнув невеличкий лицар.
І справді, облогові вежі, що показалися в прорізі, відрізнялися від звичайних гуляй-городків: за стіни їм правили скріплені скобами, обвішані шкурами й одежею ґрати, сховавшись за якими, найвлучніші стрільці, що сиділи у верхній частині вежі, обстрілювали ворожі окопи.
– Ходімо, нехай вони там сидять, поки не передохнуть! – повторив Заглоба.
– Зачекайте! – відповів Володийовський.
І почав перераховувати стрільні, що одна за одною з’являлися з прорізу.
– Одна, дві, три… Видно, запас у них чималий… Чотири, п’ять, шість… Ач, іще вища колишніх… Сім, вісім… Та вони нам усіх собак на майдані перестріляють, стрільці там, напевно, exquisitissimi[208]… Дев’ять, десять… Кожну як на долоні видно – сонце просто на них світить… Одинадцять…
Раптом пан Міхал перервав підрахунки.
– Що це? – запитав він дивним голосом.
– Де?
– Там, на найвищій… Людина висить!
Заглоба напружив погляд; дійсно, на найвищій вежі, освітлене сонцем, висіло на мотузці голе тіло, гойдаючись, немов гігантський маятник, у лад з рухами машини.
– Вірно, – сказав Заглоба.
Раптом Володийовський побілів як полотно й уривчастим од жаху голосом крикнув:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вогнем і мечем» автора Генрих Сенкевич на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 180. Приємного читання.