Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

Меґ заклякла на місці. Це була добра порада. Перетворити м’яч на голову. Вона вже знала, на чию.

Меґ зібралася на силі. М’яч уже не був безневинною шкіряною кулею, він був Франковою головою. Голова казала їй:

— Тепер це мій будинок, панянко. Більше ніхто не розбещуватиме маленьких принцес. Ти робитимеш те, що я скажу й коли скажу…

— Ти певен? — сказала Меґ, розганяючись.

— Для початку забудь усе своє попереднє життя. Я тобі не служник. Я не збираюся бігати за тобою й підбирати твої речі. Настав новий день, панянко, абсолютно новий день. І твоя мамуся не повернеться, щоб тебе врятувати. Бо твоя мамуся…

— Закрийся! — гарикнула Меґ, вдаряючи по м’ячеві дужче, аніж будь-коли по будь-чому в житті, чи післяжитті.

Франкова голова закрутилася в повітрі, з дзвоном врізалась у праву штангу і влетіла в сітку. Потім вона знову стала м’ячем, що спокійнісінько котився по землі.

Мерт стояв шокований.

— Нагадує давні часи, — видихнув він. — Навіть найвправніші пластуни не могли тебе цього навчити. Неймовірний гол. Я не бачив такого ще з… не бачив ніколи. М’яч з такою силою влетів у ворота, що, я думав, він розірве сітку.

Лоурі подумки танцював джиґу.

— Я знав, що ти зможеш. Я знав. Чудово. Блискуче. Я знов почуваюся наче хлопчик.

Вдоволена усмішка заграла на обличчі Меґ, чи пак на обличчі того тіла, всередині якого вона зараз перебувала.

— Ага, — сказала вона, пригадуючи Франкове здивування. — Таки блискуче.

Мерт провів своїх підопічних до прохідної.

— У тебе не буде проблем через нас?

Мерт похитав головою:

— Ні. Я дозволив вам ударити по м’ячу, а потім викинув вас зі стадіону. Невелика проблема. До того ж я власник служби охорони.

Меґ кивнула головою.

— Чудово. Дякую тобі, Мерте. Цей гол дуже багато важить для Лоурі… для мене, він дуже багато важить для мене.

— Без проблем. Завжди радий допомогти Бойовим Тер’єрам.