Розділ «Йоун Колфер Список бажань»

— Вперед, хлопчику. Взяти її.

Раптор облизав зуби і чкурнув. Його хазяїн не квапився. Цього разу поспішати не було чого. Жодна жива душа ще не втекла від Раптора. Ригачка присів біля збілілого пенсіонера.

— Не йди нікуди, Лоурі. Я зараз буду.

Старий не озвався.

Коли Меґ вирішила вийти з гри, у неї вже був план. Вона побіжить до першого будинку, де світиться, і гатитиме в двері. Вона знала, що радше здасться поліції, аніж дасть Лоурі померти. Та Меґ зробила лише одну помилку. Одну фатальну помилку. В усій цій метушні й пітьмі вона, замість повернути ліворуч, повернула праворуч. Ліворуч був внутрішній двір, куди виходили всі сусідські вікна. Порятунок. Праворуч містився техвузол. З центральним газовим баком. Глухий кут.

Раптор загальмував під стіною, у темряві було видно лише блискучі зуби пса і чути, як з його ніздрів вилітало повітря. Він стояв, перегороджуючи вихід із техвузла.

— Іди, йди звідси, — з надією проказала Меґ. — Додому, хлопчику.

Якби пес міг злостиво гигикнути, він би гигикнув. Пройти повз нього було неможливо.

І без того тісний вихід заступила Ригаччина тінь.

— Довбана з тебе злочинниця, Фінн. Забігти прямісінько в мішок.

З пітьми, наче двоє чорних очей, блиснули дві рушничні цівки.

— Ригачко, заради Бога. Виклич швидку. Ще не запізно.

— Боюсь, що запізно. Принаймні для тебе.

Меґ спиною відчула прохолоду газового бака.

Зварний шов припав якраз уздовж її хребта. Тікати нікуди. Рушничні цівки повернулись і націлились на неї.

— Облиш, Ригачко. Це не прикольно.

— А я не сміюся, Фінн.

І справді. Він не сміявся.

— Ти ж не збираєшся у мене вистрелити? Дай мені кілька копняків і кінчаймо.

Ригачка знизав плечима: