Розділ «ДІАЛОГИ, призначені для виховання молодих панночок»

ДОЛЬМАНСЕ. Прокляття! Скільки втіхи дає мені ця чарівна гепа!.. О, трахайтеся, трахайтеся, спустімо разом усі четверо!.. Клятущий Боже! Я конаю!.. Я випускаю дух!.. Ох, за все моє життя мені не було так любо! Ти вже випустив сім'я, шевальє?

ШЕВАЛЬЄ. Подивися на оцю запінену пуцьку і сам скажи.

ДОЛЬМАНСЕ. Ох, друже, як шкода, що це добро пролилося не в мою гепу!

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Спочиньмо, бо я ледве жива.

ДОЛЬМАНСЕ (цілуючи Ежені). Ця чарівна дівчина трахнула мене, наче бог Пріап.

ЕЖЕНІ. Сказати правду, я й сама спізнала насолоду.

ДОЛЬМАНСЕ. Якщо ти розпусник, ти не повинен знати жодних обмежень, ну а якщо йдеться про жінку, то їй слід примножувати втіхи навіть поза межі уявного.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я помістила п'ятсот луїдорів у одного нотаря, заповівши їх тому, хто навчить мене пристрасті, якої я ще не знаю, і хто зумів зіграти зі мною в розпусну гру, в яку я досі не грала.

ДОЛЬМАНСЕ. (Відтепер співрозмовники, привівши себе до ладу, тільки розмовляють.) Це химерна ідея, і я приймаю ваш виклик, але сумніваюся, пані, що незвичайне прагнення, яке ви плекаєте, має стосунок до витончених утіх, які ви щойно пережили.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я вас не зовсім розумію.

ДОЛЬМАНСЕ. Бачте, я не знаю нічого зануднішого, аніж гратися в пуцьку, і коли бодай один раз людина спізнала насолоду в гепі, я не вірю, щоб вона змогла думати про щось інше.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. А нащо зрікатися давніх звичок? Людина мого складу прагне, щоб її грали всюди, де можна, і хай там у яку частину мого тіла проникає чоловічий інструмент, мені любо відчувати його в собі. Одначе я з вами згодна і готова заявити в присутності усіх хтивих жінок, що насолода, яку наша сестра переживає, коли її трахають у задній прохід, завжди перевищує ту, якої вона заживає, коли обробляють їй передок. Нехай про це спитають у будь-якої європейської жінки, котра не нехтує обидва способи: врочисто стверджую від їхнього імені, що немає жодного порівняння, і тій, котра спізнала задньої втіхи, дуже важко буде погодитися на те, щоб її знову грали спереду.

ШЕВАЛЬЄ. Я дотримуюся іншої думки. Я завжди погоджуюся на все, що мені пропонують, але мої вподобання чітко визначені: по-справжньому я люблю в жінках лише той олтар, який спорудила для нас природа, щоб ми йому поклонялися.

ДОЛЬМАНСЕ. Та це ж гепа — і тільки вона! Ти як слід вивчи закони природи, мій любий, і переконаєшся, що вона ніколи не вказувала нам на інші олтарі поклоніння, крім дірочки заднього отвору Вона дозволяє нам ходити й іншими шляхами, але рекомендує лише цей. Нехай мене чорти візьмуть, та якби в її наміри не входило, щоб ми протикали задниці, то хіба вона пристосувала б так точно діаметр цієї дірочки до діаметра наших членів? Хіба цей отвір не круглий — так само, як і вони? Треба бути справжнім ворогом здорового глузду, аби уявити собі, що овальний отвір може призначатися для круглісіньких членів! Наміри природи очевидні з огляду на цю кричущу невідповідність: у такий спосіб вона явно дала нам зрозуміти, що потворні жертвоприношення крізь цю частину тіла, сприяючи розмноженню людського роду, яке вона лише терпить, дуже й дуже їй не до вподоби. Але продовжимо наші лекції. Щойно Ежені близько ознайомилася з високою містерією виверження сперми та жіночих соків; тепер я хочу, щоб вона навчилася спрямовувати ці потоки.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Ви зараз такі виснажені обидва, що навряд чи вам удасться й далі правити їй за приладдя для дослідів.

ДОЛЬМАНСЕ. Я згоден, і тому мені хотілося б, аби ви знайшли нам у вашому домі або маєтку якогось молодика з квітучим здоров'ям, що послужив би нам для цієї мети.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Я маю напохваті хлопця, і саме такого як ви потребуєте.

ДОЛЬМАНСЕ. Це випадково не отой молодий садівник, дуже вродливий на личко, віком років вісімнадцяти, якого я нещодавно бачив? Він працював під деревами.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Так, це він, Огюстен. Природа обдарувала його членом завдовжки в тринадцять дюймів і восьми з половиною дюймів у обхваті.

ДОЛЬМАНСЕ. О небо! Яке страховисько! І воно здатне плюватися спермою?