Розділ «Частина друга»

– Після того, як ви перехопили справу ще до нашого приїзду?

Осмунд Бйорнстад коротко всміхнувся.

– Слухайте, це не моє рішення. Та коли до нас звертаються по допомогу у справі про вбивство, ми завжди ставимо умову про передачу нам загальних повноважень щодо розслідування – як тактичних, так і технічних.

Симон кивнув. Щодо цього він був у курсі: аж ніяк не вперше відділ убивств поліції Осло і Національний карний розшук Норвегії, КРИПОС, зіштовхувалися лобами над однією справою. Він, до того ж, знав, що насправді мав би подякувати за те, що тепер має на одну халепу менше, може повернутись у свій кабінет і зосередитись на розслідуванні вбивства Волана.

– Що ж, коли вже ми тут, ми могли б теж огледітись навколо, – сказав замість того Симон.

– Навіщо? – не намагався приховувати своє роздратування Бйорнстад.

– Бйорнстаде, я впевнений, що у вас усе під контролем, але зі мною тут свіжоспечена офіцер-слідчий. Їй, безперечно, було б корисно побачити, як ми оглядаємо місце злочину в реальному житті. Як стосовно цього?

Слідчий КРИПОСу не надто приязно подивився на Карі. Тоді знизав плечима.

– От і добре, – сказав Симон і присів навпочіпки.

До цієї миті він не дивився на труп. Він навмисне уникав цього, чекаючи, коли зможе зосередити на ньому всю свою увагу. Шанс отримати перше враження дається тільки один раз. Майже правильної форми криваве коло посередині білого фартуха нагадало йому національний прапор Японії. З тією різницею, що сонце не зійшло, а зайшло для жінки, що втупила в стелю мертвий погляд, до якого він так і не зумів призвичаїтись. Симон прийшов до висновку, що його бентежить у цьому погляді цілковита відсутність життєвих сил, що перетворює людину на неживий об’єкт. Симон уже знав, що ім’я жертви Айнете Іверсен. Він також знав напевне, що її було вбито пострілом у груди. Єдиним пострілом, як видається. Він подивився на її руки. Жоден з нігтів не зламаний, жодних ознак боротьби. Лак на нігті середнього пальця лівої руки сколотий, але це могло статися, коли вона падала.

– Жодних ознак вламування? – запитав Симон і показав судово-медичному експертові, що можна перевернути тіло.

Бйорнстад похитав головою.

– Двері, можливо, залишались незамкненими – чоловік і син жертви тільки-но поїхали на роботу. Ми також не змогли знайти відбитків пальців на дверній ручці.

– Жодного?

Симон ковзнув поглядом по стільниці.

– Жодного. Як ви можете переконатись, жінка була дуже домовита.

Симон оглянув вихідний отвір на спині жертви.

– Наскрізний. Куля, здається, пройшла тільки м’які тканини.

Судово-медичний експерт стиснув губи, а тоді склав їх дудочкою і знизав плечима – Симон сприйняв цей жест як знак допустимості своєї гіпотези.

– А куля? – запитав Симон, вдивляючись у стіну над стільницею.