Розділ «Вовки Кальї ОПІР 19»

— Так. — На цьому він не зосереджувався, і було б ліпше, якби Джейк цього не знав. Але в хлопчика був дуже сильний хист до телепатії, і Роланд вірив, що він не копирсався в його думках. Принаймні навмисне не копирсався.

— Місіс Айзенгарт думає, що ненавидить його, але ти вважаєш, що вона просто його боїться.

— Так, — повторив Роланд. — А твої телепатичні здібності зміцніли. Тепер вони навіть сильніші, ніж колись у Алана, і сильніші, ніж раніше були в тебе. Це через троянду?

Джейк кивнув. Так, через троянду. Вони трохи проїхали мовчки, копита їхніх коней здіймали легку куряву. Попри те, що світило сонце, день був прохолодний. Вже відчувався холодний поступ осені.

— Гаразд, Джейку. Поговорімо дан-дін, якщо хочеш. Дякую, що віриш у мою мудрість.

Але минуло майже дві хвилини, перш ніж Джейк наважився заговорити. Роланд вдивлявся в хлопчика, намагаючись проникнути в його думки так, як він проникав у його розум, роблячи це так легко й невимушено. Але не бачив нічого. Зовсім нічо…

Хоча ні. Був якийсь щур… він звивався, прохромлений чимось…

— Де той замок, куди вона ходить? — спитав Джейк. — Ти знаєш?

Це прозвучало так несподівано, що Роланд не зумів приховати подиву, збентеження й у чомусь — провини. Зненацька він усе зрозумів… ну, не все, але багато.

— Замку нема, його ніколи не існувало, — сказав він Джейкові. — Це виплід її уяви, можливо, зітканий з історій, які вона читала, і тих, які я розповідав біля багаття. Вона ходить туди, щоб не бачити, що вона їсть насправді. Чого вимагає її дитина.

— Я бачив, як вона їла смажене порося, — розповів Джейк. — Тільки перед тим до смаженини вже приклався щур. Вона настромила його на виделку для м'яса.

— Де ти це побачив?

— У замку. — Він помовчав. — У її сні. Я був у її снах.

— А вона тебе помітила? — Сині стрільцеві очі спалахнули полум'ям. Його кінь відчув якусь зміну, бо зупинився. Джейків кінь наслідував приклад свого товариша. Вони стояли тепер на Східному шляху, менш ніж за милю від того місця, де Вогненна Моллі Дулін колись уколошкала Вовка з Краю грому. Вони стояли навпроти й напружено дивилися один на одного.

— Ні, — сказав Джейк. — Вона не бачила мене.

Роланд згадував ту ніч, коли він супроводив її на болото. Він знав, відчував, що в уяві вона бачила перед собою якесь інше місце, але яке саме — сказати не міг. Ті образи, що їх він був спроможний роздивитися в її думках, були дуже тьмяні. Тепер усе стало на свої місця. А ще він тепер знав, що Джейка турбує рішення його діна нічого не казати про це Сюзанні. Напевно, хвилювався він цілком слушно, але…

— Джейку, ти бачив не Сюзанну.

— Я знаю. Це та, чиї ноги на місці. Вона зве себе Мія. Вона вагітна й налякана до смерті.

— Якщо ти хочеш говорити зі мною дан-дін, розповідай усе, що ти бачив уві сні й що стурбувало тебе у ньому після пробудження. Тоді я зможу дати тобі пораду, керуючись мудрістю серця, яку маю в своєму розпорядженні.

— А ти мене… ти не сваритимеш мене, Роланде?