Розділ «ДОДАТОК Роберт Браунінг «ЧАЙЛЬД РОЛАНД ДО ВЕЖІ ТЕМНОЇ ПРИЙШОВ»»

А там — вінець усіх знемог:

У ляку передсмертнім від тривог

Сухий той дуб роззявив рота зляканого.

І до кінця шляху ще сотні верств!

Не відстані, а ночі, що скувала

Мої кроки вперед; немов призвала

Чорного птаха, що майнув повз мене й щез.

Драконячим крилом черкнувши теж.

Небес знамення чи диявола забава?

Певно, що з неба, — бо побачив я,

Поглянувши угору, що рівнину

Вже обступали доокола гори сині,

Губилася в камінних брилах та земля,

Що несподівано скінчилась. І моя

Дорога з нею разом. О лиха година!

В омани пастку втрапив я, напевно,

Та тільки де? Либонь, у злому сні,

Коли, Бог зна, ввижалося мені,

Що на шляху не пропаду даремно.

Аж раптом на відчаю межі буремній