Розділ «ДОДАТОК Роберт Браунінг «ЧАЙЛЬД РОЛАНД ДО ВЕЖІ ТЕМНОЇ ПРИЙШОВ»»

А живий чує й прагне без ганьби

Скінчити шлях свій, за любов тої юрби

Оддячити любов’ю без тривоги.

Так я тривалий час горів в поході цім,

Пророцтва чув про нездійсненність

Тих мрій від лицарів, для кого одкровенням

Була лиш Вежа Темная… І з тим

Я ледь не розміняв сих мрій на дим,

У шалі сумнівів насилу не спалив натхнення.

Тож тихий, мов печаль, я повернув

Од лиховісного каліки на стежину,

Що показав він. Сумовитую рівнину

Неначе день той кволий оком озирнув,

Червоним поглядом востаннє обманув,

І впали сутінки, й поглинули людину.

Я озирнувся кроків через два,

Востаннє шлях назад собі означить,

Та що ж моє зрадливе око бачить?

Ні стежки, ні каліки — лиш трава

Сіра до обрію все шелестить. Овва!