Розділ «ДОДАТОК Роберт Браунінг «ЧАЙЛЬД РОЛАНД ДО ВЕЖІ ТЕМНОЇ ПРИЙШОВ»»

І лють свою вихлюпує сердито.

Мала злостивиця! Вздовж берегів

Низькі сухі дерева похилились,

Вільхи та верби-самогубиці журились

В німому відчаї невідданих боргів

Природі, та ріка, чий лютий гнів

Занапастив їх, котила води та пінилась.

Я рушив вбрід, і страх у голові метавсь,

Що на мерця ступлю, що прохромлю,

Топкую твань його волосся зачеплю,

Тим списом, на який спиравсь.

Я, певно, проштрикнув щура, та пролунав

Крик немовляти, бридко так озвавсь.

Я радий був, що річку перебрів

В надії, що побачу ліпший край.

Та марно все! Знайшов я там не рай,

А навпаки — болото я уздрів

Розтоптане після тривких боїв.

Немовби жаб і диких кицьок битви зграй,

Та битва в цій місцині відбулась,