Розділ «19    99 ВІДТВОРЕННЯ ВІДКРИТТЯ СПОКУТА ПОНОВЛЕННЯ»

Дінкі знову зробив крок у бік дівчинки, і знову Трампас потягнув його назад. Бадж зомлів і упав з візка головою на землю. І хоч приземлився він на м’яку траву, пролунав жахливий звук, з яким розколюється череп, і Дані Ростова пронизливо закричала.

Дінкі кинувся до неї. І ще раз Трампас його зупинив, смикнувши сильно й водночас витягаючи з кобури кольт «вудсман» тридцять восьмого калібру.

Часу напоумлювати його не було. Тед Бротіґен не кидав ментального списа ще з тих часів, як 1935 року застосував його проти крадія гаманця в Ейкроні. Він не вдавався до нього навіть у Бриджпорті, штат Коннектикут, 1960 року, коли його схопили ниці люди, хоча спокуса була велика. Він пообіцяв собі, що більше ніколи ним не скористається, і найменше йому хотілося порушувати обіцянку проти

(всміхайся, коли це кажеш)

Трампаса, котрий завжди нормально до нього ставився. Але йому потрібно було дістатися південного краю, поки в поселенні не відновили порядок, і він мав твердий намір дістатися туди разом з Дінкі.

А ще він розлютився. Бідолашний маленький Бадж, у нього завжди й для кожного знаходилася тепла усмішка!

Він зосередився і відчув, як голову прорізає жахливий біль. Ментальний спис полетів. Трампас відпустив Дінкі й подивився на Бротіґена недовірливо-докірливим поглядом, що його Тед запам’ятає до кінця життя. А потім ухопився за голову, наче її роздирав найсильніший у Всесвіті головний біль, і впав мертвий на траву. Його горло розпухло, язик вивалився з рота.

— Ходімо! — крикнув Тед і вхопив Дінкі за руку. Прентис поки що, слава Богу, дивився в інший бік — його увагу відволік ще один вибух.

— Але Дані… і Седж…

— Седжа вона витягне! — Кінець думки передав ментально:

(тепер їй легше, бо не потрібно тягти ще й Баджа)

Тед і Дінкі поквапилися зникнути. У цей же час Пімлі Прентис перевів погляд у їхній бік. Очі йому полізли на лоба, коли побачив Трампаса, і він закричав навздогін утікачам, щоб вони зупинилися — зупинилися ім’ям Багряного Короля.

Фінлі О’Теґо витяг зброю, але, перш ніж встиг вистрелити, на нього налетіла Даніка Ростова, вискочила на нього, кусалася, дряпалась. Вона майже нічого не важила, але він настільки не очікував нападу з цього боку, що мало не впав разом з нею. Наступної миті він уже схопив її сильною волохатою рукою і скинув на землю, але Тед і Дінкі були вже майже за межами досяжності: вони зрізали кут до лівої стіни будинку начальника, щоб зникнути за димовою завісою.

Фінлі для надійності взяв пістолет обома руками, глибоко вдихнув і вистрелив один раз. Куля влучила старому в руку, полилася кров, він скрикнув і заточився. Але молодий цуцик підхопив старого пса, і вони щезли за рогом будинку.

— Я йду за вами! — проревів Фінлі їм навздогін. — І коли я вас упіймаю, ви пошкодуєте, що народилися на світ! — Але погроза чомусь прозвучала жахливо порожньо.

Тепер усе населення Алгул Сьєнто: Руйначі, тахіни, охоронці-г’юми, кан-тої з кривавими червоними плямами, що блищали на лобі, як третє око, — рухалося припливною хвилею, текло на південь. І Фінлі побачив те, що йому дуже не сподобалося. Руйначі (і більш ніхто, крім Руйначів) йшли туди з піднятими руками. Якщо на півдні засіли інші бандити, їм буде нескладно зрозуміти, кого відстрілювати, чи не так?

І…

У своїй кімнаті на третьому поверсі Корбет-Холу, досі навколішках біля підніжжя свого ліжка, вкритого скалками розбитого скла, на Шимі Руїса, який кашляв від диму, що заповзав у розбиті вікна, зійшло одкровення… чи він почув голос уяви, обирайте, що вам більше до вподоби. Хай там як, він скочив на ноги. Його очі, що зазвичай зберігали дружній вираз, але завжди з подивом дивилися на загадковий світ, якого він не міг до кінця збагнути, були ясні й сповнені радості.

— ПРОМІНЬ КАЖЕ СПАСИБІ! — закричав він у порожній кімнаті.

Він роззирнувся навколо, щасливий, як Ібензер Скрудж, котрий побачив, що зробили духи за одну ніч, і побіг до дверей. Під капцями хрускотіли уламки скла. Одна гостра скалка прохромила йому ногу (несучи на своєму вістрі смерть, хоч він цього й не знав, о горе, о Дискордія), але в ейфорії він навіть не помітив цього. Він вискочив у коридор, а звідти — сходами вниз.