Розділ «19    99 ВІДТВОРЕННЯ ВІДКРИТТЯ СПОКУТА ПОНОВЛЕННЯ»

На жаль.

Крізь щілини з кіркою засохлої крові, на які перетворилися його напівмертві очі, Пімлі Прентис дивився, як молодший з двох чоловіків відділився од групи, що обіймалася, й підійшов до Фінлі О’Теґо. Молодий побачив, що Фінлі ще ворушиться, і опустився біля нього на коліно. Жінка, яку зсадили з моторизованого трицикла, й хлопчик стали оглядати решту жертв, відправляючи на той світ тих небагатьох, що ще жили. Помираючи, з кулею в голові, Пімлі, проте розумів, що це не жорстокість, а милосердя. А коли роботу буде завершено, вони, як думав Пімлі, зустрінуться з рештою таких самих підступних боягузів, як вони, й підуть перевіряти ті будинки в Алгул Сьєнто, які не зазнали пожеж. Шукатимуть охоронців, які лишилися живими, і без роздумів убиватимуть їх, коли знайдуть. «Не багато ж вам лишилося, мої боягузливі друзі, — подумав він. — Ви перебили дві третини моїх людей». А скількох нападників знищили натомість начальник Пімлі, шеф служби безпеки Фінлі та їхні підлеглі? Наскільки міг бачити Пімлі, жодного.

Але якось помститися він усе-таки міг. Його права рука почала повільну й болісну мандрівку вгору до кобури й «миротворця», що в ній лежав.

Тим часом Едді приставив дуло великого револьвера з Ґілеаду до скроні Горностайчика. Його палець уже натискав на гашетку, коли раптом побачив, що Горностайчик, поранений у груди, стікаючи кров’ю і помираючи на очах, дивиться на нього цілковито ясним поглядом. І щось таке було в тому погляді, що Едді геть не сподобалось. Зневага, як йому здалося. Він підвів погляд, побачив, що Сюзанна й Джейк перевіряють тіла на сході «поля» битви, на протилежному боці вулиці Роланд розмовляв з Дінкі й Тедом та накладав Бротіґену на руку імпровізовану пов’язку. Двоє колишніх Руйначів уважно слухали стрільця і обидва кивали, хоч на обличчях у них читався сумнів.

Едді знову звернув увагу на тахіна, що помирав.

— Ти підійшов до краю стежки, друже мій. Здається, тобі пробили насос. Нічого не хочеш сказати перед тим, як підеш на галявину?

Фінлі кивнув.

— То кажи, приятелю. Але раджу не розтягувати, якщо хочеш договорити до кінця.

— Ти й твої поплічники — зграя боягузливих шолудивих собак, — спромігся виговорити Фінлі. Напевно, куля влучила в серце (принаймні таке в нього було відчуття), але він мусив це сказати, це потрібно було сказати, і він силою волі змушував своє поранене серце битися, поки не висловить усе. А потім помре й зануриться в жадану пітьму. — Смердючі обісцяні боягузливі собаки, які вбивають людей із засідки. Це все, що я хотів сказати.

Едді всміхнувся, та його очі залишалися серйозними.

— А як щодо боягузливих собак, які використовували дітей, щоб убити весь світ із засідки? Цілий Всесвіт — із засідки?

Горностай кліпнув очима, неначе такої відповіді не сподівався. А може, він узагалі не очікував на відповідь.

— Я виконував… накази.

— Не сумніваюся, — відрізав Едді. — І виконував їх на совість. Приємного перебування у пеклі На’ару чи в що ти там віриш. — Він притиснув дуло револьвера до скроні Фінлі й вистрелив. Горностай смикнувся один раз і застиг. З гримасою Едді звівся на ноги.

Підводячись, він бічним зором помітив якийсь рух і побачив, як ще один — головний начальник — спромігся зіп’ястися на лікоть. Його «миротворець» сорокового калібру, з якого колись стратили ґвалтівника, було націлено на Едді. Едді мав швидку реакцію, та не мав часу, щоб нею скористатися. «Миротворець» прогримів один раз, із дула вирвався язик полум’я, й кров потекла з чола Едді Діна. На потилиці злетіло пасмо волосся, коли куля вийшла з того боку. Едді вдарив себе долонею по лобі, в тому місці над правим оком, де утворилася дірка, неначе людина, яка згадала щось життєво важливе, але трохи запізно.

Роланд рвучко повернувся на стесаних підборах чобіт, блискавичним, майже не помітним для ока рухом виймаючи з кобури револьвера. Джейк і Сюзанна теж озирнулися. Сюзанна побачила, що її чоловік стоїть на вулиці, притискаючи до лоба долоню.

— Едді? Котику?

Пімлі силкувався ще раз звести курок «миротворця», по-собачому вищиряючись від натуги. Роланд вистрелив йому в горло, і начальник Алгул Сьєнто упав та перекотився ліворуч. Револьвер із незведеним курком загримів з його руки на асфальт і зупинився біля трупа друга Пімлі, Горностая. Майже під ногами в Едді.

— Едді! — пронизливо закричала Сюзанна і поповзом на руках та колінах поспішила до нього. «Поранення не тяжке, — промовляла вона про себе. — Його не тяжко поранили. Господи, не допусти, щоб мого чоловіка тяжко поранили…»

Та потім побачила кров, що струменіла з-під його руки й краплями спадала на дорогу, та зрозуміла, що поранення серйозне.