Розділ «Чвара королів»

Мисливська брама розташувалася зручно коло псярні та кухні. Вона виходила просто на поля та ліси й дозволяла вершникам виїжджати мимо зимівника, за що її шанували замкові мисливці.

— Хто тут стояв на чатах? — вимогливо спитав Теон.

— Дренан та Скіс.

Дренан був один з тих двох, які згвалтували Паллу.

— Якщо це вони допомогли малим втекти, то цього разу батогами не відбудуться! Ременів їм зі спини наріжу, їй-бо!

— Їм вже байдуже, — сухо зазначив Чорний Лорен.

А й справді, ті двоє вже не боялися кари. Скіс плавав долілиць у рові, розкидавши по воді кишки, наче гніздо блідих змій. Дренан лежав напівголий у брамній башті — в малій кімнатці, звідки піднімали та опускали моста. Горлянку йому перетнули від вуха до вуха. Подерта сорочка ховала напівзцілені рубці на спині, але чоботи валялися розкидані серед очерету, а штани сплуталися навколо п’ят. На невеличкому столику коло дверей лежало трохи сиру, стояв порожній глек. І два кухлі.

Теон узяв один і нюхнув рештки вина на дні.

— Скіс мав ходити по мурі, чи не так?

— Еге ж, — відповів Лорен.

Теон жбурнув кухля у комин.

— Скидається на те, що Дренан спустив штани, аби встромитися у жінку, а та взяла і встромила дещо у нього. Треба гадати, його власний ніж для сиру. Гей, хто-небудь! Знайдіть якогось гака і виловіть іншого дурня з рову.

Інший дурень виявився пошкоджений куди гірше за Дренана. Коли Чорний Лорен витяг його з води, то усі побачили, що одна рука відірвана йому до ліктя, половина шиї вигризена зубами, а на місці пупа та нижче зяє кривава дірка. Коли Лорен тягнув покійника з рову, то подер йому гаком кишки. Сморід стояв жахливий.

— Лютововки, — мовив Теон. — І напевне, обоє зразу.

Скривившись з відрази, він закрокував назад до підйомного мосту. Зимосіч оточували два товсті гранітні мури з широким ровом між ними. Зовнішня стіна була заввишки вісімдесят стоп, а внутрішня — більше як сто. Не маючи досить людей, Теон змушений був кинути оборону зовнішнього муру і поставити чати тільки на внутрішньому — не міг-бо ризикувати лишити їх не на тому боці, якщо раптом проти нього збунтується замок.

«Мало бути ще двоє чи більше», вирішив він. «Одна жінка розважала Дренана, а інші випустили вовків.»

Теон послав по смолоскипа і повів усіх сходами на мур. Там він майнув полум’ям низько перед собою, шукаючи… осьде! На доріжці, якою ходить варта, і в широкій прогалині між двома високими зубцями.

— Кров! — оголосив він. — Затерта, але недбало. Мушу гадати, жінка вбила Дренана і опустила міст. Скіс почув брязкіт ланцюгів, прибіг подивитися, але добіг лише сюди. Тіло зіпхнули з муру в рів, щоб його не знайшли наступні вартові.

Урзен зиркнув уздовж муру.

— Інші вартові гнізда недалечко. Я бачу там смолоскипи…